Они сидели вокруг костра с котелком, в котором варилась картошка, постепенно разговорились. Ильюша рассказывал о домовом: после смены человек десять заночевали в рольне. Ночью услышали наверху чьи-то шаги, потом дверь открылась, но там никого не оказалось, только вдруг одна из форм поднялась в воздух и опять встала на место. Все перепугались и друг под дружку полезли.
Затем Костя рассказал историю, которую узнал от тети. Слободской плотник Гаврила однажды пошел в лес по орехи и заблудился. Задремал он под деревом и вдруг слышит, что его кто-то зовет. Смотрит, а на дереве сидит русалка и зовет его к себе, и смеется. Гаврила уже поднялся, но вот Господь его надоумил — перекрестился он. Русалка перестала смеяться и заплакала. Гаврила спросил, отчего она плачет? Русалка ответила, что если бы он не перекрестился, то жил бы с ней в радости, а теперь будет убиваться до конца дней. ответила и пропала. С тех пор Гаврила невеселый ходит.
Один із найвідоміших англійських письменників XIX ст. Ч. Діккенс із співчуттям ставився до бідних людей. Своїми творами він сподівався звернути увагу багатих на несправедливість, яка існує в суспільстві, та перевиховати їх. Цій темі присвячена його повість «Різдвяна пісня у прозі». Головний герой твору — власник торгової спілки «Скрудж і Марлей» Скрудж. Це була дуже скупа і жорстока людина. «Через холод у душі і вся постать його немов заморозилась: ніс загострився, щоки зморщилися, хода стала скутою, очі почервоніли, тонкі губи посиніли, а голос хитрий та прикрий скрипів». Люди боялися і не любили його, Скрудж не поважав Свята, вважав це нісенітницею, не вмів радіти. Увечері перед Різдвом він образив племінника, вилаяв свого працівника. А вночі до нього з'явився привид товариша і компаньйона Марлея, про якого він давно забув. Привид Марлея розповів, як він тепер кається і страждає через те, що не робив добрих справ за життя. І пообіцяв, що Скрудж вночі зустрінеться з Духом Минулого, Духом Теперішнього та Духом Майбутнього Різдва. Подорож Скруджа у своє дитинство, в теперішнє та майбутнє до йому багато дечого зрозуміти. Це так вплинуло на нього, що він зробився зовсім іншою людиною — давав щедрі пожертви бідним, Допоміг сім'ї клерка Боба, привітно ставився до племінника — сина улюбленої сестри Фен. Ця історія, як і повинно бути в різдвяному оповіданні, закінчується .щасливо. І нагадує людям, що вони повинні не марнувати часу, поспішати робити добро ближнім своїм.
⇒
