Збірка Ернеста Гемінґвея «Чоловіки без жінок та інші оповідання» охоплює написане у 1923–1927 роках. Ці твори, сповнені психологічної напруги і незвичайного поетизму, — про дорослішання і дружбу, про відвагу і страх, про кохання і втрати, про війну і смерть, про відчайдушні пошуки сенсу життя… У характерному «телеграфному» стилі Гемінґвей фіксує довколишні події, часто не промовляючи про головне. Але місткі і несподівані деталі та óбрази створюють настільки особливу атмосферу, що в цих лаконічних, сміливих та витончено експресивних текстах автор постає перед нами як майстер короткої прози.
Вся жизнь Петруши Гринева до его военной службы описана в главе «Сержант гвардии». В ней рассказано и то, что случилось еще до его рождения: неродившийся ребенок был записан в Семеновский гвардейский полк сержантом (почему глава и получила такое название). Воспитывался Петруша «не по-нонешнему»: с пяти лет им занимался стремянной Савельич («дядька»), с которым Петруша освоил грамоту. На двенадцатом году батюшка нанял француза мосье Бопре — бывшего парикмахера и солдата. Обучившись разговорному русскому языку, Бопре зажил со своим учеником «душа в душу». Одна из сцен такого житья описана в повести: отец пришел на урок географии, когда Петруша делал змея из только что полученной географической карты. Мосье прогнали, а занятиями Петруши до шестнадцати лет стали голуби, чехарда и прочие домашние развлечения. Когда Гриневу исполнилось шестнадцать лет отец сказал: «Пора его в службу». Так переменилась жизнь Петруши Гринева.
