Во повести "Сын полка".

1. Как удалось герою повести обхитрить Биденко, когда тот привязал к его руке верёвку, чтобы он не убежал, пока ефрейтов спит?

2. Почему мальчика взяли в первую разведку, получив задание проникнуть в тыл врага?

3. В чём состаяла задача мальчика в первой разведке? Как он выполнил свою задачу?

4. Как он выбрался из блиндажа, в котором его заперли немцы?

5. Какая счастливая была у юного героя повести?

6. В чём признался капитан Енакиев старому наводчику перед боем?

7. Куда отвёз мальчика Биденко после похорон капитана Енакиева?

​

1. О. Генрі займає в американській літературі виняткове місце як майстер жанру «короткого оповідання». «Відмінність новели від розповіді не представляється мені принциповим», – писав дослідник європейської новели Е. Мелитинский. Теоретичного визначення новели «не існує, швидше за все тому, що... новела постає в реальності у вигляді досить різноманітних варіантів, обумовлених культурно-історичними відмінностями... Цілком очевидно, що сама стислість є істотною ознакою новели. Стислість відокремлює новелу від великих епічних жанрів, зокрема від роману і повісті, але об'єднує її з казкою, быличкой, байкою, анекдотом»

2. Вся творчість О. Генрі звернено до непомітним «маленьких» людей, він прагне привернути увагу привілейованої частини суспільства до людей, чиї біди і радості він так жваво і яскраво зображував у своїх творах. Він хоче показати ті справжні людські цінності, які завжди можуть служити опорою і розрадою в найбільш важких життєвих ситуаціях. І тому він часто робить героями своїх новел тих, хто, висловлюючись сучасною мовою, перебуває «на межі бідності». О. Генрі повний участі та співчуття до своїх героїв, які найбільше потребують до захисту. І тоді відбувається щось дивне: самі, здавалося б, сумні фінали його новел починає сприйматися як щасливі або, у всякому разі, оптимістичні.

3. У цій родині, яка живе в «мебльованою квартирці за вісім доларів на тиждень», були свої радості і цінності. Це прекрасні і розкішні волосся Делли і золоті годинники, які передавалися в родині Джима з покоління в покоління. Вони єдині скарби кожного з них. Нехай це не гроші, на які можна було б краще жити. В оповіданні автор показує нам, що людина може жити, пишається і бажати не тільки грошей, але і таких банальних, на перший погляд, речей, як волосся і годинник. І вже на цьому прикладі нам показано, що цінували у своєму житті головні герої.

4. Назва оповідання автор запозичив з біблійного сюжету, в основу якого покладена історія, що оповідає про мудреців зі Сходу, що виникли за Віфлеємською зіркою, щоб поклонитися немовляті, народженому стати Рятівником! Чудесна зірка, яку видно з усіх кінців земної кулі, сяяла в ту ніч, символізуючи Надію, Віру і Любов. Вона вела їх у дорозі і була покажчиком місця народження Месії. Ми стаємо схожими на цих мудреців, читаючи цю зворушливу новелу, для того і написану, щоб у наших серцях зароджувалася віра в самий незвичайний дар у світі – Любов.

5. Автор у цьому оповіданні розмірковує про те, яке ж насправді призначення митця і мистецтва. Описуючи історію цієї нещасної хворої і втратила надію дівчини, він приходить до висновку, що талановиті люди приходять у цей світ, щоб допомагати людям більш простим і рятувати їх. Оскільки ні у кого, крім як у людини, наділеної творчим уявою, не могло б виникнути настільки абсурдною і одночасно настільки прекрасної ідеї - замінити справжні листи паперовими, намалювавши їх настільки майстерно, що ніхто й не відрізнить. Але за це порятунок художнику довелося заплатити власним життям, це творче рішення виявилося свого роду його лебединою піснею.

6. О. Генрі використовує символічні назви для своїх новел, тому що це допомагає в кращій формі зрозуміти задум самого твору. Таким чином, автор влучно підмічає головну думку своєї новели.

Война – это всегда перемены, будь то смена режимов или правителей, будь то захват новых территорий. Мир до войны и мир после – это две совершенно разные системы. Любые битвы и сражения, побоища и бунты приводят к потерям и страданию с обеих сторон. Люди в битве сродни пешкам на шахматной доске, которые идут в бой и погибают.

Однако, в противоположность бездушным деревянным фигурам, люди – живые существа, каждый из которых обладает своей историей, личными воспоминаниями, имеет родных и близких. И именно эти люди будут передавать события, случившиеся с ними в период страшного времени, уносящего миллионы жизней. У каждого своя история, свое видение войны, но когда эти истории сплетаются вместе, выходит целокупная картина войны глазами бойцов.

Казалось бы, война была так давно, однако ее тень будет еще долго преследовать нас, ее эхо еще ни одно десятилетие будет звучать в наших ушах. Крупномасштабные битвы по своему окончанию не исчезают бесследно, они постоянно будут напоминать о себе, о тех ужасах, что происходили, будет напоминать как о подлых поступках, так и о геройстве.

И это правда, если взять Великую Отечественную Войну, можно услышать ее отголоски. Они являют себя в миллионах погибших людях, в письмах бойцов, многие из которых можно прочитать в музеях, в ветеранах, количество которых уменьшается с каждым годом, в семьях участников войны и, конечно же, в политических спорах, проявлениях ненависти, которая имеет место быть и сейчас.

Любая война, закончившись, не убирает почву конфликта, он будет продолжаться, имея уже другое выражение. Сейчас, ввиду активности населения в пользовании интернетом, любой может устроить конфликт, возмутив общественность скандальными вбросами. К таким можно отнести неуважительные высказывания в отношении ветеранов, в отношении своей родины, восхваление лидера противников.

Может показаться, что причина всего этого в недостаточном воспитании, якобы родители не привили своим детям чувство любви к родине, не научили уважать старших, но причина кроется в самом феномене войны, как столкновении взглядов. Это столкновение будет продолжаться вечно, но в разных формах. Эхо войны еще долго будет звучать в мире.