Грин "Зеленая лампа" - сочинение "Cюжет, герои, смысл рассказа А. Грина "Зеленая лампа""
В рассказе А. Грина «Зеленая лампа» повествуется об удивительной судьбе бродяги Ива, ставшего знаменитым врачом и обеспеченным человеком, и жизненном падении богача Стильтона, превратившегося в жалкого, больного нищего.
Это рассказ-притча. В нем есть все присущие этому жанру особенности: исключительное заострение главной мысли, морально-философское суждение писателя, элементы фантастики, условности и гротеска.
Рассказ построен на контрасте: вторая часть противопоставлена первой, один герой противопоставлен другому. В первой части источник света — лампа, во второй — Ив советует Стильтону осветить себе дорогу хотя бы спичкой. Смысл этого рассказа-притчи — противоестественность стремления позабавиться судьбой человека, превратить его в игрушку. За это и наказан Стильтон.
«Я давно не подходил к вашему окну, — произнес потрясенный рассказом Ива Стильтон. — Давно.. . Очень давно. Но мне теперь кажется, что там все еще горит зеленая лампа.. . лампа, озаряющая темноту ночи.. . Простите меня» .
Другая важная мысль, выраженная в притче, — тот, кто имеет перед собой высокую цель, может стать хозяином своей судьбы. Именно это и произошло с Ивом, проявившим жизненную стойкость и целеустремленность. Зеленая лампа, которая должна была, по мысли Стильтона, превратиться в символ никчемности жизни одураченного человека, стала источником света, осветила этому человеку путь в будущее.
«Если желание сильно, то исполнение не замедлит. В одной со мной квартире жил студент, который принял во мне участие и мне через полтора года сдать экзамен для поступления в медицинский колледж. Как видите, я оказался человеком...»
Объяснение:
АНДРІЙ
Вдача Андрія: «Андрій, мав живішу і трохи тоншу вдачу».
Характер: «А ще він був меткіший од свого брата; частіше верховодив у найнебезпечніших витівках і не раз завдяки своєму спритному розумові відкручувався від кари»; «Він не знав, що то значить обмірковувати, зважувати чи заздалегідь міряти свої й чужі сили».
Ставлення до науки: «Він був беручкіший до науки й опановував її легше, ніж тяжкі, дужі натури».
Гарний вояка: «Андрій увесь занурився в чарівну музику шабель і куль».
Поведінка під час розплати: «…видко було, як тихо ворушилися уста його і як він вимовив чиєсь ім'я; але не було то ім'я вітчизни, чи матері, чи брата — то було ймення красуні-польки. Тарас вистрілив».
ОСТАП
Вдача Остапа: «Остап без зайвих хитрощів скидав із себе свитку й клався долі, навіть у думці не маючи прохати помилування».
Ставлення до науки: «Старший, Остап, почав з того свою науку, що першого ж року втік додому». «…якнайстаранніше засів за нудотну книжку і незабаром став у перші лави».
Жага до воїнської справи: «Остапові, здавалося, був на роду написаний вояцький шлях і тяжке вміння вершити військові справи».
Мужній воїн: «Остап терпів тортури й катування, як велетень: ні крику, ні стогону не було чутно навіть тоді».
