Объяснение:
Поезію Лесі Українки часто називають мужньою. І не дарма, Адже думами вона нерідко сягала висоти неба, поринала глибоко у води морські, а сама в цей час могла бути прикута до ліжка. Але вона ніколи не втрачала надії та сили духу, не впадала у відчай, а ще й підтримувала близьких. Що давало дівчині задоволення, робило щасливою? Про що вона мріяла? Відповіді на ці запитання знаходимо у вірші «Хотіла б я піснею стати».
Провідним мотивом поезії є мотив вільної творчості-польоту. Лірична героїня мрійлива, романтична, вона прагне перетворення світу, для себе бажає мужності, твердості, оптимізму й сили духу. Щоб яскравіше й переконливіше передати свій стан, вона використовує художні образи пісні, зорі, моря, мрії, щастя таємного.
Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну,
Щоб вільно по світі літати,
Щоб вітер розносив луну.
Остання строфа поезії — це згусток енергії та почуттів. Відчувається, що лірична героїня — сильна особистість.
Лунали б тоді мої мрії І щастя моє таємне,
Ясніші, ніж зорі яснії,
Гучніші, ніж море гучне.
Почуття героїні передаються за до влучних і справедливих художніх засобів. Епітети «хвилину ясну», «яснії зорі», «співом дзвінким», «хвилі прозорі», «щастя таємне» свідчать про те, що душа у неї чиста, що сповнена оптимізму, налаштована на добро та відкрита всьому новому та світлому. Вона думкою охоплює весь бажаний для неї світ: і зорі, і море. І таке прагнення героїні передається за до метафор «піснею стати», «вільно по світі літати», «полинути співом дзвінким».
Із поезії Лесі Українки, як і з її життя, ми можемо черпати оптимізм, силу духу, потяг до високого і світлого.
Михаил Шолохов сказал: «Это святая обязанность - любить страну, которая вспоила и вскормила нас, как родная мать». В годину бедствий каждый человек невольно задумывается о том, насколько важна для него Родина. Для многих людей - это не слово. А сражаться за Родину, защищать ее - не пустая обязанность в выполнении воинского долга. Военное время является серьезным испытанием для человека. Война приносит кровь, боль, слезы, смерть.
В своих произведениях «Тихий Дон», «Судьба человека» Михаил Шолохов заставляет своих героев пережить все ужасы военного времени. Однако, несмотря на явное сходство событий, война здесь представлена в совершенно ином виде. Чем же отличается Гражданская и Великая Отечественная война? В рассказе «Судьба человека» Шолохов раскрывает патриотизм, истинную любовь людей к своей Родине. Соколов - шофер, потерял во время войны семью, пережил все ужасы немецкого плена, трудности военной жизни. Несмотря на все это, герой сумел сохранить в себе большую нежность и любовь к людям. Как герой проявляет себя в битве? Во время стремительного наступления немцев часть нашей армии осталась без боеприпасов. Соколову было поручено довезти снаряды, при этом путь его лежал под прямым немецким обстрелом. Струсил ли герой? Нет. «А тут и спрашивать нечего было. Там товарищи мои, может, погибают, а я тут чухаться буду?» Соколов жертвовал собой ради своих сослуживцев. Попав в плен, он не теряет веры. Каждый военнопленный искренне переживает за судьбу своей Родины. Автор хотел донести до нас, что Великая Отечественная война - это бедствие, сплотившее каждого человека, у которого осталась единственная цель в жизни: либо либо погибнуть
