Каковы же нравственные ценности у героев рассказа? А ваши? М . Булгаков "Стальное горло"​

Бальзак – справжній майстер створення колоритних образів. Герої його творів яскраві, непересічні, а їхні вчинки змушують замислитись над прочитаним.

Саме таким є образ Гобсека з однойменної повісті. Стверджувати, що Гобсек любив гроші, – замало. Пристрасть до накопичення у старого була настільки сильною, що він присвятив цій справі майже все своє життя. Це один бік характеру персонажа. А от інший ще більш вражаючий.

Перед читачем постає людина, яка за своє життя багато бачила і пережила, зробила висновки і твердо дотримується власних принципів, якими б жорсткими вони не здавалися.

Гроші заради грошей перетворюють людину у свого раба, позбавляючи її інших інтересів. Черствіє душа, а життя проходить осторонь. Саме це ми і бачимо на прикладі героя Бальзака. Він не користується тими благами, які може забезпечити статок, навпаки, у очі впадає невибагливість його побуту. Така ж убога і душа скнари. У нього безліч ворогів і немає друзів, симпатій чи прихильності.

Гобсек зумів поєднати у собі, здавалось би, непоєднуване – скнарість і мудрість, ницість і піднесеність.

Не може не викликати поваги життєва філософія старого: подачки не змусять бідняка працювати, даючи милостиню, ти заохочуєш жебрацтво, а плюндруючи розбещеного вельможу, тим самим підвищуєш моральність. Гобсек бачить, як живе знать: у лицемірстві, марнотратстві і грі у благодійність. Головний герой не сприймає такий стиль життя. І тому він, принаймні, чесний.

Кожен з нас сам обирає свій шлях. Я не можу засуджувати Гобсека. Адже автор не вказав, що багатства ці здобуті шляхом крадіжок чи розбою. Ніхто не змушував людей позичати гроші у здирника і скнари, вони робили це добровільно.

Я можу лише ти бальзаківського героя. Маючи те, до чого прагнула його душа, він не справляє враження щасливої людини. Його радість – однобока і дрібна, а життя – жалюгідне. Для чого він живе? Кому дістануться статки після його смерті? Тим, кого він принижував і над ким потішався.

Остап-старший сын Тараса Бульбы. Он вместе с младшим братом окончил Киевскую академию. Остапу знания давались с трудом, только под угрозой отца остался он в академии.
Вскоре Остап стал одним из лучших в академии. Всегда считался хорошим товарищем и его за это единодружно любили. С равными был прямодушен. Имел в сердце доброту и был тронут слезами бедной матери. После окончания учёбы Остап с братом приехали домой. Оба молоды и красивы, отправились с отцом в Запорожскую Сечь. Остап всё время думал о сражениях, мечтал о ратных подвигах, хотел ни в чем не уступать своему прославленному в битвах отцу.
В свои 22 года он был поразительно хлоднокровен, всегда трезво мог оценить опасность. Остап ни разу не растерялся, не смутился в бою. Крепостью дышало тело молодого казака, а рыцарские качества приобрели силу льва. Казаки быстро оценили силу, смелость, ловкость, отвагу в бою. Даже Тарас Бульба поговаривал, что со временем из Остапа будет добрый полковник.
Остап остался до конца жизни верен своей отчизне, своему дому. Даже в плену, когда его подвергали страшным мукам, он не сказал ни слово, ни крика, ни стона не вырвалось из его истерзанной груди.
Он умер, как верный сын своей Родины.