Василий Теркин,глава "переправа"
1.Какая строчка вносит ощущение реальности события?
2.Что автору передать движение на берегу?
3.Какими словами автор рисует реку как враждебную силу, враждебную стихию, которая довершает общую картину условий переправы?
4.Можно ли сказать, что напряжение растет, нагнетается?
5.Какова развязка?
6.Можно ли сказать, что здесь звучит тема вины перед солдатами, не вернувшимися с войны

Зачем же изображать бедность…и несовершенства нашей жизни,выкапывая людей из жизни,из отдалённых закоулков государства? …нет, бывает время, когда иначенельзя устремить общество и дажепоколение к прекрасному, покане покажешь всю глубину егонастоящей мерзостин. в. гогольгоголь в своей повести показывает всю бесчеловечность человеческого общества. он призывает взглянуть на «маленького человека» с пониманием и жалостью. конфликт между «маленьким человеком» и обществом приводит к восстанию безропотных и смиренных, пусть и после смерти.таким образом, в «шинели» гоголь обращается к новому для него типу героя – «маленькому человеку» . автор стремится показать все тяготы жизни простого человека, который нигде и ни в ком не может найти поддержки. он даже не может ответить обидчикам, поскольку слишком слаб. в реальном мире не может все измениться и восторжествовать справедливость, поэтому гоголь вводит в повествование фантастику.

·                    «Він радів, що сьогодні таки проснувся вчасно, що не очікував ні на батька, ні на матір, а подався сам до річки, щоб порибалити» «...Юркові хотілося не йти, а бігти, не мовчати, а співати»·                    «Він демонстративно відвернувся, не бажаючи вступати з нею ні в які розмови... Спочатку Юркові подобалась її увага, але скоро та увага стала йому надокучати й заважати»·                    «Це я набрехав, щоб побачити, чи ти розумна...»·                    «Знову долинув крик сірої качки, але він нітрохи не схвилював Юрка»·                    «Він уявляв, як повезе каченят у місто, як показуватиме своїм товаришам, як вони заздритимуть. Він ішов і пританцьовував»·                    «Про себе Юрко погрожував Тосі якнайстрашніше, він, нарешті, пообіцяв собі розправитися з нею, щоб знала своє місце, щоб не лазила слідом за ним, не втручалася»·                    «Після того Юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. Чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав Юрко, він не захотів більше з ними знатися. А коли батьки запитували, чому ж Тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і він її прогнав. Що, мовляв, од неї і слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота».·                    «А поки їхав у машині, то тільки про неї й думав: він би покликав, але чи підійшла б вона? І, переживаючи болісний сором, був певен, що, мабуть, не підійшла б...»