…пушкин явился именно в то время, когда только что сделалось возможным явление на руси поэзии как искусства. двадцатый год был великою эпохою в жизни россии. по своим следствиям он был величайшим событием в россии после царствования петра великого… в. г. белинский
вопрос, обозначенный в названии работы, никак нельзя считать обойдённым: слишком очевидно его значение для творчества пушкина. он относится к числу таких, к которым всегда полезно возвращаться. ведь наиболее важные вопросы обычно бывают и наиболее сложными. хотя, казалось бы, для удовлетворительного их освещения необходимы размеры обширных монографий, рамки дипломной работы позволяют сосредоточить внимание на самой общей и, думается, самой существенной стороне дела. речь идёт о мировоззренческой позиции и основных положениях новой эстетической программы, которая имела бы смысл манифеста, будь она изложена пушкиным пункт за пунктом. но основных положений всегда немного, и манифест всегда краток. в попытке обсудить ещё раз конкретное содержание его важнейших понятий и заключается цель этой работы. мифологема “” в художественном мире пушкина постигается в диалектике частного и общего. наряду с большой , государства, существует частного человека, не менее значимая и драматичная. прошлое пушкин понимал как предысторию своего времени. для пушкина органично переходила в личность, они неразрывно связаны с принципами свободолюбия, гуманизма и просвещения.
ответ:Складовою частиною філософської проблеми людини є проблема особистості і її взаємозв'язку із суспільством. Це зумовлено тим, що проблему людини неможливо розглядати у відриві від соціально-політичних, економічних, культурно-інформативних сенсів її існування. Адже без гармонізації відносин у системі людина - суспільство - держава важко говорити про можливість виживання не тільки окремого індивіда, але і суспільства в цілому. Тим більше, що, розглядаючи людину у взаємозв'язку із суспільним середовищем, слід не тільки акцентувати увагу на сутності людини як такої, а й виходити із взаємовпливу суспільства на особистість і особистості на суспільство. Важливою проблемою є і діалектика волі й відповідальності особистості в суспільному розвитку, їхня взаємна обумовленість. Така постановка питання дозволить розкрити природу людини ще під одним кутом зору.Для того щоб визначити місце людини в сучасному світі, а також з'ясувати обумовленість у системі "особистість - суспільство", необхідно зупинитися на деяких загальних визначеннях, що характеризують людину з різних боків.
Людина, як вже зазначалося в попередньому розділі, має біосоціальну природу. З одного боку, це жива істота з притаманними ЇЙ загальними рисами, що властиві людському роду. З другого боку, в онтологічному аспекті, людина - істота соціальна, яка розкриває свої сутнісні риси саме в колективі, у процесі спілкування. За до цілеспрямованої діяльності (праця), комунікації (мова), системи оцінки (критика) і самооцінки (самокритика) людина стає "суспільною твариною", унікальним представником біосфери, що створила, на думку Володимира Вернадського, своє власне середовище існування - ноосферу. Таким чином, людина - жива істота, яка має певні потреби, задовольняє їх у процесі виробництва завдяки спілкуванню і здатності свідомо, цілеспрямовано перетворювати світ і саму себе.
Объяснение:
