1. Почему рассказ "Апостол" Аверченко так называется?
2. Этот рассказ юмористический или сатирический? Почему вы так думаете

Головний герой казки дід спочатку робив погані вчинки: зрубав дерево, зруйнував хатку хухи-моховинки, кинув сокирою, щоб убити хуху, та тільки поранив їй ніжку. але після того як хухи врятували йому життя, дід змінив свою думку про цих істот і віднині розповідав людям про них тільки гарне. фантастичні істоти в казці — хухи лісові, пе-черниці, очеретянки, бур’янки, степовички, байрачні, левадні та хо, зокрема хо-суковик, лісовик добро і зло в казці «хуха-моховинка»   носії добра в казці — хухи та хо. носій зла — дід, який спочатку зруйнував житло моховинки, а потім зробив її кривою на все життя. та василь королів-старий розриває коло зла. коли дідові потрібна була , хуха-моховинка забула свої образи і врятувала його та ще й покликала інших лісових істот. у казці «хуха-моховинка» королева-старого добро несуть фантастичні істоти, а зло — людина. опис зовнішності хухи-моховинки хуха-моховинка це дуже маленька й легенька лісова істота.вона м’яка на дотик,вкрита довгою зеленою вовною,має голі мордочку і лапки.хуха маленька як кошенятко.вона вірна й товариська,якщо у якоїсь тваринки лихо — завжди .ще вона дуже працьовита. «як і всі інші хухи, моховинка так само мала мінливу вовничку, яка враз сама собою робилася того кольору, що й ті речі, біля яких бувають хухи. моховинка найчастіше була зеленою, бо рідко відбігала від своєї зеленої хатки. але ж коли вона бігала по соснових старих глянцях, що лежали на землі, то ставала такою ж рудувато-червоною, як вони. біля потоку була вона блакитною, як вода, на піску — жовтою, як пісок, між кущами шипшини — рожевою, на вересі — фіалковою, на снігу ставала білою». «була вона й сама пухка, як мох. мала довгу вовничку, що, мов шовком, вкривало все її тільце. сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіалкову квіточку — «братики». та були ще в неї голенькі зісподу, рожеві лапки». «хухи не можуть говорити, доки бувають невидимі. вони тільки пищать, як мишки, або муркочуть, як котики. сили вони також не мають, бо легенькі, як пушинка, а м’якенькі, як вата». чого вчить казка»хуха-моховинка»? казка вчить нас любити і берегти природу, тварин, людей. засуджує тих людей, що незаконно рубають дерева, неуважно ставляться до тварин. слід пам’ятати слова з біблії про те, що на зло потрібно відповідати добром. і тоді добро повернеться.

Стихотворение «Бородино» было написано М.Ю. Лермонтовым в 1837 году. Оно было опубликовано в журнале «Современник». Замысел этого произведения относится к 1831 году. В основу стихотворения легли рассказы участников Бородинской битвы, в том числе и родственников поэта.

Стихотворение мы можем отнести к гражданской лирике. Оно построено в виде диалога двух людей, один из которых является непосредственным участником Бородинской битвы. Диалог этот плавно переходит в правдивый, вдохновенный рассказ простого солдата-артиллериста о грандиозном сражении.

Основная часть — это рассказ бывалого солдата о событиях Отечественной войны 1812 года. Как отмечали критики, герой этого стихотворения — не столько отдельная личность, сколько все участники Бородинской битвы. Он выступает от лица русского народа.

Стихотворение написано с чередования четырехстопных и трехстопных ямбов. Поэт использует различные средства художественной выразительности: эпитеты («могучее, лихо племя», «в земле сырой», «дым летучий»), сравнение («французы двинулись, как тучи»), риторические восклицания («Недаром помнит вся Россия Продень Бородина!»), анафору и синтаксический параллелизм («Кто кивер чистил, весь избитый, Кто штык точил, ворча сердито»), фразеологизм («плохая им досталась доля»), метафору («он спит в земле сырой»).

Причем он не только рассказывает нам о Боро­динском сражении, оставлении Москвы, но и дает оценку этим событиям. В этом стихотворении Лермонтов предстает перед нами уже не в качестве Поэта-романтика, а в качестве поэта-реалиста, истинно народного художника.

Подробнее - на -