Супроти вітру довго не пробіжиш і розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись в душі вільнім, аніж бути скореним насправжки». З точки зору композиції, логічніше було почати твір якимось вступом, можливо, розповіддю про біографію письменника чи про літературний процес того часу. Але я відразу виніс на початок свого твору тезу, яка не дає мені спокою. Перш ніж ми почали обговорювати цей твір у класі, ми встигли обмінятися враженнями з іншими учнями. Я зі здивуванням дізнався, що більшість з них сприймає новелу про коня Шептала як новелу про життя тварини, тобто буквально, прямолінійно, якщо не сказати — надто буквально. Але мені здалося, що цей твір символічний і зовсім не про тварину в ньому йдеться. Я вважаю, що за образом Шептала стоїть глибока алегорія.
Маргарита умерла в тюрьме, она покаялась за свои грехи и за это Господь ответил ей " " и забрал её душу в Рай. Мефистофель давал ей зелье, чтобы она усыпила свою мать не пару часов, но вместо обещанного снотворного он дал ей яд, который убил её мать. После этого девушка сошла с ума (при этом она уже родила своё дитя) и утопила свою дочь. За это и попала в тюрьму, где её хотели казнить, ей на пришёл Фауст, но она отказалась с ним идти, и вот тогда бог забрал её душу. Так что можно смело сказать, что причиной её гибели был Мефистофель.
Объяснение:
