Анализ стихотворения 19-20века про природу

Прочитавши роман Стендаля «Червоне і чорне», думаєш, що Жюльєн Сорель намагається оволодіти ремеслом життя, починаючи не з азів, а десь із середини. Він почав рух до поставленої мети, і це свідчить про його цілеспямованість, що, звісно, є добре, але йому навіть не спадало на думку, що перш ніж «іти» до мети, необхідно навчитися «ходити». Складається враження, що життя для Жюльєна було грою, з якої він виходив переможцем, а йому треба було добре розібратися у своїй душі. Вічно насторожений, такий, що до всього ставиться підозріло, Жюльєн Сорель приховує від навколишніх свої істинні почуття та наміри, і так розвивається ще одна риса його натури – облуда, адже він починає розмовляти загальноприйнятою мовою брехні. Він виграв, досяг того становища, до якого прагнув, бо є сміливий, розумний, але він не мав достатньо коштів для вибору кар’єри. Простеживши його життєвий шлях, можна сказати, що уроки життя, досвід, набутий ним, став йому в пригоді: він навчився давати правильну оцінку тому, що відбувалося в суспільстві Вально – де Ла-Моль, відкидати те, що гидке та огидне, тобто він збагнув основні закони життя цілком пристойної людини. Але образ Жюльєна Сореля не викликає в багатьох поваги, і можливо тому, що він людина з постійно ураженою гордістю, зневажає вище суспільство, але тим не менше хоче домоготися визнання в цьому ж суспільстві. У молодику не було самоповаги, а себелюбство та гордість не могли її замінити; крім того, у нього не було терпеливости. Саме тому він зрештою він потрапляє до каземату, де усвідомлює, що «кожен для себе в цьому світі», розуміє трагедію власного існування. На прикладі життя Жюльєна уявляєш, що за «складна річ життя», і життя треба вчитися дуже довго… Уроки життя ми отримуємо з різних джерел художньої літератури, з досвіду свого повсякденного життя. Кожен із нас несе в душі заповітну думку – стати особистістю, знайти своє місце в житті, робити більше добра, не падлючити, трудитися на благо своєї Батьківщини та її людей, котрі нині живуть зовсім не просто. На багато думок наштовхує роман «Червоне і чорне», а головна з них та, що життя – це насправді складне ремесло.

У царя родилась дочь. А мать ее умерла. Царь снова женился. Новая жена его все время беседовала с волшебным зеркалом, которое уверяло, что она самая красивая. Дочь царя выросла и мачеха узнала от зеркала, что теперь дочь царя самая красивая. Она разозлилась и приказала отвести царевну в лес и там привязать. Но служанка ее и не привязала. Царевна нашла дом, прибралась там, сготовила обед и уснула. Пришли семь братьев и приняли ее, как сестру. Царевна некоторое время жила с ними, потом мачеха вновь узнала от зеркала, что она жива, пришла, обернувшись нищенкой и дала ей яблоко. Царевна съела яблоко и умерла. Братья положили ее в хрустальный гроб в пещере. Жених ее, королевич Елисей долго искал, обращаясь к солнцу, месяцу и ветру. Наконец, нашел, поцеловал, царевна ожила. Мачеха от злости умерла, а царевна вышла замуж за королевича.