- Привіт, друже! давно не бачилися! як ся маєш?
- Дякую, добре, а ти як? Твоя мала вже ходить у дитячий садок?
- Так, учора вже був маленький спектакль. Вона в мене зірка.. .
- Щастить тобі...а дружина твоя, гарнюня, як почувається?
- Декілька днів потому вона повернулася із Європи, відпочивала там із подругою. А як твоя родина? Як твій син?
- Мій аболтус краще за всіх.. . школу прогулює, домашнє завдання робити не бажає, тільки в інтернеті сидить... а це тільки сьомий клас... що буде далі...
- Не переймайся, усе буде добре, згадай нас у його віці...
- Так, лупцювали один одного у школі на перервах... у футбол грали.. .
- Я вважаю ти не такий поганий батько, що б в тебе був поганий син! Виросте, допомагати буде. Але ти мене вибач, я маю ще по роботі зайти до одного чоловіка, я маю бігти. Був радий тебе побачити.
- Я теж, заходь до нас у гості із своєю родиною, наприклад, у неділю.
- Дякую за за , я як раз маю пару пляшок німецького пива... дружина привезла. . добре... я побіг!
Объяснение:
Тарас Бульба - Старый запожний казак. Своевольный и упрямый, известен он был также грубой прямотой своего права. Он считал что должен поднять оружие в трёх случаях.
-Когда комиссары не уважали в нем старейшины, и стояли перед ним шапках.
-Когда смеялись с православия и не чтили традиции предков.
-И когда врагами были турки и басурманы.
Тарас очень любил своих сыновей, но тем не менее сам желал отвезти их в Запорожье. Оказавшись в Запорожье, стал подбивать кошевого выступить против турков в нарушение о договоре дружбы. Но его планам помешало известие бесчинствах жидов и поляков. Тогда запорожцы повернули на Юго-запад. Когда его сын переметнулся в сторону поляков, он не задумываясь сразу же убил его, но попавших в плен Остапа и других вызволил, при этом не жалея ни сил, ни времени. Тарас успел причинить Польше не мало неприятностей своим полком, выжег 18 местечек и 40 костелов, и был уже близ Кракова, когда его поймали. Смерть его была мучительной— его сожгли на костре, но тем не менее думал он не о себе тогда, а о своих товарищах.
