1.Как воспринимает войну молодой человек?
2.Как ведёт себя молодой человек утром перед боем? В момент перемирия с французами? О чём это говорит?
3.Что поменялось в восприятии войны Н. Ростовым после участия в сражениях и ранения? Кратко перескажите первый бой солдата (гл.8).

Любовь?Уважение?Покорность?Боязнь?
А может быть,всё вместе?
В какой-то степени,безусловно,так и есть.Ну,а в большей - на мой взгляд - покорность со стороны Тихона.Если имели возможность прочесть,то,наверняка,заметили,что Тихон - не самая выдающаяся личность,сам по себе он ничего особого не представляет.Он смиренный к сочувствию,но больше боязливый человек,в общем,воспитанный так,как и должно быть,по словам Кабанихи,а одни эти слова уже столь много значат.Кабаниха же,для меня,осталась все-таки какой-то невнятной,и в ней я не могу подметить ничего особенного.Нет,конечно же,можно добавить про то,что она - властная,себялюбивая,уважаемая,высокомерная,умудренная(и т.д. и т.п.),но,как по мне,так это все следствия,а не причины ее возможной изюминки в характере.Уже по самому описанию героев не трудно догадаться,какие же у них отношения.Самые"ненавязчивые и искренние",настоящие отношения матери с сыном!Она - поучает,он - слушает(однако,не всегда слушается,в мыслях его все же стремление к независимости).Есть еще пара нюансов их взаимоотношений,но несущественных,таких же как и сами герои.Все-таки чувство,что я сужу неправильно,потому что сама "Гроза" меня совсем не впечатлила(не то,что даже скучно,а написано вяло,не было энтузиазма,в такую идею можно вложить куда больше особенностей и приятных,необычных пасхалок,хотя то ли это время?Но,однозначно,после всего пройденного,взять хотя бы "Асю" Тургенева-добрый,не надоедающий и красивый по содержанию рассказ,а  наше тема~,хоть и у каждого автора свой стиль,но свое мнение - оно и в Африке свое.) Кстати,есть еще листочек с наброском о том,о сем по этой теме,который-к счастью или сожалению-свет не увидел,если будет надобность-предъявлю.
Все изложено,надеюсь,понятно,если будут вопросы - я к услугам.

Російськомовний письменник українського походження — народився в Сорочинцях Полтавської губернії. З дитинства майбутнього письменника вражає святкова піднесеність українських традицій, містичність вірувань. Його цікавила історія України, видатні постаті минулого. Ці теми скоро увійдуть у творчість Гоголя: збірки "Вечори на хуторі біля Диканьки" (1831), "Миргород" (1835).

У 20-річному віці Гоголь їде до Петербурга з метою "робити благо", стати корисним для суспільства; був знайомий з Пушкіним, Жуковським, друкувався у відомих журналах Петербурга.

Петербурзький період життя вносить у його творчість тему "маленької людини" ("Шинель", "Ніс"), У творах виразно звучить сатиричний, гротескно-обвинувачувальний голос письменника ("Мертві душі", "Ревізор"),

Два сини — дві долі

(порівняльна характеристика образів Остапа та Андрія

за повістю М. В. Гоголя " Тарас Бульба")

Є в історії українського народу могутній і прекрасний період: це — запорозьке козацтво. Про нього написано чимало цікавих творів, і один з найкращих — повість М. В. Гоголя "Тарас Бульба", над якою письменник працював майже десять років. Змальовуючи героїчну боротьбу українців за своє національне визволення, автор показує долі героїв у єдності з народним рухом. Це були кращі люди свого часу і вірні сини України, міцні духом, багаті розумом і глибоким патріотичним почуттям.

Серед вільного товариства запорожців-богатирів центральне місце в повісті посідають образи старого козака Тараса Бульби і двох його синів — Остапа та Андрія, дуже несхожих і зовні, і за своїми характерами. Гадаю, що саме цей контраст допомагає Гоголю краще змалювати козацьку дійсність, примусити нас, читачів, замислитися над власним характером і вчинками

Объяснение:

Вроде это))