Відповідь до 6-го питання:
Дитинство Тараса Шевченка минуло так:Шевченко народився у селі Моринці Київської губ., в родині селянина-кріпака. Рано втративши матір, а потім і батька, він з дитинства зазнав багато горя і знущань. Працюючи і навчаючись у дяків, Шевченко ознайомився з деякими творами української літератури, а відчуваючи великий потяг до малювання, уже тоді робив перші спроби розпочати навчання у маляра. Коли Шевченкові минуло 14 років, його зробили дворовим слугою поміщика П. Енгельгардтав маєтку Вільшані. З осені 1828 року до початку 1831 року Шевченко побував зі своїм паном у Вільні, де, можливо, відвідував лекції малювання у професора Віленського Університету Й. Рустемаса. У Вільні Шевченко був очевидцем революційних подій і міг читати патріотичні прокламації повстанців. З цього періоду зберігся малюнок Шевченка «Погруддя жінки», що свідчить про майже професійне володіння олівцем
Вечер. Гаснет заря. Сумерки спускаются на молодые сосенки, на потемневшую воду. На камне у заглохшего пруда, в лесной чаще, возле глубокого омута одиноко сидит Алёнушка.
В её поникшей фигуре, в смуглом печальном лице выражено горе и страдание. Пусть прост венок на ее голове, но он ярких красок: красен от гвоздик и от лилий бел.
Синее платье украсил тополиный пух, который с рощ прилетел.
Даже природа не хочет признать, что вода мертва и таит опасность. Все равно, несмотря ни на что цветет дурманящим цветком богульник.
Аленушка стала частью природы.
По-прежнему кукует кукушка, спускается к берегу тропинка.
Даже солнце золотыми обручами, словно венками , украшает воду.
Кажется, что сейчас вновь появится Аленушка и вечно будет отражаться ее облик в цветах и тополином пухе. Мне показалось, что Аленушка - это весна и сейчас, когда наступила осень, она погибает, чтоб вновь воскреснуть с приходом весны.
Такие мысли и фантазии вызвало у меня стихотворение А.А.Прокофьева «Аленушка»
Поделиться:
По морям вокруг Земли
Рисуем осенние листья
"Не жалею, не зову, не плачу…"
