Мабуть, кожен погодиться з тим, що людина - це значно більше, ніж біологічна істота. Людина - істота соціальна. Скажу більше: кожна людина є це частиною суспільства і людства, хоче вона цього чи ні. Єдиний вийняток - це коли людина живе десь наодинці, наприклад, на безлюдному острові. Але ж більшість з нас живе серед людей. Ми всі піддаємося впливу інших людей і в свою чергу теж впливаємо на оточуючих.
Коли людина народжується, вона певний час не є особистістю. Мала дитина мов чистий папірець, на якому батьки та інші люди, що її виховують, "пишуть", якою людина має бути. Може, вона стане саме такою, а може, й ні. Діти можуть брати приклад з багатьох різних людей. Батьки та вихователі розповідають маленькій людині, що таке добре, а що таке погано, як слід поводитися з людьми. Так дитина поволі стає особистістю і соціальною істотою.
Тому кожна людина - дзеркало свого оточення, а в ширшому сенсі - усього суспільства, що її породило, і людства взагалі. Тому в певною мірою можна сказати, що, пізнаючи одну людину, пізнаєш усіх людей.
Данилко - герой сказа П.П.Бажова «Каменный цветок». Данилку Недокормыша звали «блаженным», «тихоходом». Он был сиротой,лет двенадцати, а то и больше. Высокий и худой. Волосы кудрявые, глазенки голубенькие. Старательный,терпеливый был,терпел ругань и побои. Наигрывал песни которые сам сочинял.Служить и прислуживать в господских домах он оказался не годен, и тогда отдали его в обучение к мастеру по малахитному делу Прокопьичу . Он вырос и стал лучшим мастером в этом деле. Но не был он увлечен своей работой. Говорил: «Трудностей много, а красоты ровно и вовсе нет».
