Пушкин и Лермонтов в своих романах описывают двух людей: Лермонтов типичного жителя своих годов(сороковых годов XIX века),а Пушкин - своих(первая четверть).
Главные герои этих романов очень похожи в начале и конце, не смотря на отрывок во времени. Онегину неинтересны люди - по приезду в деревню он сразу же отгораживается от соседей, тем самым, оскорбляя их.Печорин относится к дружбе так же:"Як дружбе не из двоих друзей всегда один раб другого, хотя себе не признается; рабом я быть не могу, а повелевать в этом случае — труд утомительный, потому что надо вместе с этим и обманывать; да притом у меня есть лакеи и деньги!».
Главные герои этих романов очень близки друг к другу - оба разочаровались в жизни. Вот и получилось, что совершенно разные герои, живущие в разные исторические эпохи, пришли к одному итогу: один начав, а другой продолжив галерею "лишних людей".
Переглядаючи свої записи про більш як сімдесят пригод Шерлока Холмса, які я вів протягом останніх восьми років, і вивчаючи методи свого друга, я бачу між них багато трагічних, кілька кумедних, чимало дивних, але не можу назвати бодай однієї банальної, бо Холмс, працюючи з любові до мистецтва, а не заради грошей, ніколи не брався за розслідування, якщо справа не обіцяла чогось надзвичайного, навіть фантастичного.
З усього цього різноманіття я, проте, не можу пригадати нічого винятковішого за випадок, пов'язаний із добре відомою у графстві Суррей родиною Ройлоттів із Стоук-Морана. А подія, про яку я хочу тут розповісти, трапилася десь невдовзі по нашому знайомстві, коли ми з Холмсом, тоді ще обоє нежонаті, наймали разом квартиру на Бейкер-стріт.
Объяснение:
