Особенности поэзии М. И Цветаевой в новаторстве поэтического языка и художественного самовыражения. Сжатая конструкция построения фразы напоминает пружину, собранную из аргументов, в которых ни единого лишнего слова, которая хлёстко бьёт в самую суть смысла. К примеру, о назначении поэта:
Поэтов путь: жжя, а не согревая.
Рвя, а не взращивая – взрыв и взлом ...
Темы лирики Цветаевой различны, но везде авторский голос страстный, искренний. Она не принадлежала ни к каким политпартиям, группировкам, не занималась политтрескотнёй, но имела свою чёткую гражданскую позицию, которая неразрывно связана с её нравственными ориентирами. Её поэзия сродни дневниковым записям, исповеди души. В то же время это не альбомная лирика, а сложная система передачи в художественных деталях глубокой формы содержания. Её манифест: «Мои стихи – дневник. Она никогда не подделывалась под вкусы читателей и издателей. Любое её произведение подчинено только правде сердца. Невероятная открытость, откровенность, свобода и своеволие души, не знающей меры. Особое новаторство - ритмика: страстный и сбивчивый нервный монолог, стих прерывист, неровен, полон ускорений и замедлений, насыщен паузами и перебоями. Она умела рвать стих, дробить на мелкие части. Единица ее речи не фраза и не слово, а слог. Цветаевой свойственно расчленение стихотворной речи: словоделение и слогоделение. Особую роль в системе средств выразительности у неё играет пауза как полноправный элемент ритма. У Цветаевой максимум выразительности при минимуме средств.
Поэзия её сложна и не всякому понятна глубина её слова и образа, к тому же кругозор Цветаевой настолько широк, что многие просто не представляют смысл подтекста, обращений поэта к разным источникам и аллегориям.
Люди завжди прагнули до краси. Це стосувалося не тільки матеріальних сторін життя, наприклад, красивого житла, транспортних засобів або прикрас, але і аспектів відносин між людьми. Навряд чи є на світі така людина, яка ніколи не хотіла до комусь, кому потрібна до , безоплатно з чистого душевного пориву. Звичайно, всі люди такі, основною причиною тому служить те, що людина була створена Богом.
Література приносить нам величезну кількість прикладів дивовижних вчинків людей. Звичайно, в ній описується не тільки це, але й злі наміри і дії, шкода, що заподіюється однією людиною іншій і багато чого подібне й поганого. Водночас, як мені думається, найбільш цінним у всіх книгах є приклади того, як одна людина допомагає іншій, як вона демонструє свою доброту, чесність, справедливість та інші красиві людські якості. Я думаю, що саме такі приклади і слід запам’ятовувати в першу чергу при прочитанні книг. Найчастіше так і відбувається – люди запам’ятовують з книг саме благородні вчинки героїв творів, оскільки вчинки ці дуже красиві.
В якості хорошого прикладу красивих і чистих взаємин між людьми можна привести відносини між героями твору «Останній листок» авторства О. Генрі. У цьому своєму творі автор розповів про спільне життя художників у їх власному кварталі, в якому якраз розгорілася страшна епідемія пневмонії. Героїня твору на ім’я Джонсі сильно захворіла, але вижити їй могла до лише віра в виживання і одужання. Сили Джонсі були на межі, вона думала, що незабаром помре. Вона визначила для себе, що смерть її настане тоді, коли з дерева, що стоїть за її вікном, впаде останній листок. Але листок все ніяк не падав, що додало дівчині впевненість у тому, що вона повинна вижити, і вона пішла на поправку. Як виявилося, справа тут була зовсім не в диві, а у високому вчинку її сусіда Бермана, який зміг намалювати на дереві листок, який дав Джонсі віру. На жаль, сам Берман помер, але його чистий вчинок напевно залишився в пам’яті оточуючих ще на дуже довгий час.
Якщо людина відчуває, що їй бракує духовності, впевненості у своєму високому призначенні, вона просто зобов’язана читати багато правильних книжок. Завдяки читанню кожна людина збагачується шляхом отримання прикладів високих і чистих вчинків. Роблячи такі дії, такі чисті і благородні дії, завжди можна бути впевненим у тому, що зі сторони вони виглядатимуть надзвичайно красивими.
