написать мини сочинение "Если бы я стала великаном"

Сказка называется лягушка-путешественница, так как она путешествовала вместе с утками в теплые края. Автор симпатизирует героине своей сказки, он рассказывает нам о ней с доброй иронией. В. Гаршин так описал нам лягушку: "дождик моросил по ее пестренькой лакированной спинке; капли подтекали ей под брюшко и за лапки".
На протяжении всего повествования автор слегка подшучивает над своей героиней. Лягушка показана нам глупенькой и не сдержанной. Это мы видим в эпизоде, когда лягушка летела, схватившись ртом за тростинку. Она так сильно хотела похвалиться перед всеми, что это ее идея лететь на утках, что забыла за свое положение и закричала - это я, я придумала. После чего упала в чужое болото. Автор в своем произведении иронизирует, используя слова: шлепнулась, полетела вверх тормашками, бултыхнулась.
Сама лягушка ведет себя, хвастлива и получает удовольствие, когда ее хвалят. Также когда она рассказывала другим лягушкам о своем путешествии она все преувеличивала и рассказывала даже того чего не было. Например, она сказала, что утки ее личные и что она была на юге где очень хорошо, хоть она туда и не попала.
В этой сказке мы можем выделить четыре эпизода и вступление. Выделенные эпизоды сказки: знакомство с лягушкой, прилет уток к лягушке на болото, полет-путешествие лягушки с утками, падение в незнакомое болото и новая жизнь лягушки. Вступление напоминает нам присказку.
Сказку мы относим к литературным сказкам-метафорам, которая предает нам историю про лягушку. Кстати данная история является еще и поучительной.

Характеристика Фауста наприкінці твору. Фаусту наприкінці твору — сто років. Він сліпий, але задоволений тим, що, нарешті, досяг бажаного — зрозумів кінцеву істину буття. Вона в тому, щоб служити людству не в теорії, а на практиці, втілюючи в життя вищі моральні та духовні запити людини. Будуючи місто своєї мрії, Фауст промовляє: Постій, хвилино, гарна ти! Після цих слів він помирає, навіть не зрозумівши, що все, що він начебто зробив, було черговим ошукуванням диявола: стукіт лопат, що чув Фауст, були звуками роботи поплічників Мефістофеля, які копати могилу нашому герою, а відвойовані у моря землі знищила повінь. Хоча герой програв у суперечці з Мефістофелем, він уникнув пекельних мук: за нього заступилася душа Маргарити. Позиція Фауста стає символічним виразом прагнення цивілізаційного поступу всього людства, його спрямованості до невпинного розвитку, нових знань, активних творчих звершень. Гете свого героя ідеалізує. Дослідники кажуть, що в ньому письменник бачив самого себе, зі своїми сумнівами та пошуками, думами і мріями. Фауст став одним із вічних образів літератури, тому що ніколи і ні в кого не виходить зупинити прагнення людини до знань, пошуків істини та сенсу життя.