Объяснение:
овстий – людина, що має високе положення в суспільстві, хороший дохід, ситий і процвітаючий, звиклий до поклоніння і підлесливості. Достаток дозволяє втілити йому свої бажання. Товстий асоціюється з людиною доброзичливою, привітною, щирою. “Товстий” першим помітив свого друга, радісно гукнув його, назвав “голубчиком”. Коли двоє друзів зустрілися, губи Товстого лисніли від масла, отже він щойно смачно поїв. За описаним запахом можна визначити, що герой п’є хороше вино, користується дорогими парфумами. Отже, автор змальовує образ матеріально забезпеченої людини, яка, ймовірно, посідає високе положення у суспільстві. Товстий каже, що він «до таємного (радника) дослужився». Отже, має чин III класу (один із найвищих) в табелі про ранги. Має «дві зірки», тобто високі нагороди. Товстого неприємно здивувала поведінка тонкого. Він скривився. Говорив: «Навіщо цей тон? Ми з тобою друзі дитинства— і до чого тут це чиношанування!» Тобто він не хотів акцентувати увагу на своєму чинові і розповів про нього просто, без хизування.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/tovstiy-i-tonkiy-harakteristika-geroyiv/
Чаще они привлекательны и красивы. Женские образы в «Ревизоре» показаны совершенно по-другому. В них нет женской скромности и внутреннего шарма, они пусты, глупы и жеманны
Анна Андреевна
Жена городничего не играет в пьесе какой-то важной роли, она мелькает в стороне. Анна Андреевна любопытная дама «еще не совсем пожилых лет». Воспитание получила на романах о любви и на альбомах о моде. Женщина постоянно переодевается, меняя наряды. Женщине хочется знать все и обо всех. Она предлагает посмотреть в щелку, рассмотреть цвет глаз, одежды. Неподдельный интерес ничего не меняет, узнала, но не успокоилась, хочется новых данных, чтобы первой пустить слухи среди жен уездных чиновников. О жене городничего Хлестаков говорит, что она «аппетитна, очень недурна».В словах обманщика – ревизора есть и пошлые эпитеты: «…матушка такая, что еще можно бы…». Дочь сравнивает Анну Андреевну с червонной карточной дамой: светлые глаза и русые волосы. В речи городничихи только глупость, она без умолку трещит о пустяках. Женщина мечтает о переезде в столицу, надеется стать известной дамой Петербурга. В комнате обязательно должно быть такое «…такое амбре, чтоб нельзя было войти».Высокомерие городничихи выходит за пределы, в некоторых моментах она становится «свиньей», не уважающей окружающих, ни близких, ни далеких.
