Мені дуже подобається повість Н. В. Гоголя «Ніч перед Різдвом» , тому що в ній чудесним образом сполучаються реальність і фантастика. Поруч із простими селянами співіснують персонажі українського фольклору, повсякденне життя переплітається із чарівництвом. Ми стаємо свідками того, як на сторінках повести оживають народні перекази й повір'я, наприклад, що в різдвяну ніч нечиста сила стає особливо активної й може відбутися всі що завгодно. найбільш яскравим представником дрібної погані є чорт, що намагається будувати підступи й усіляко шкодить добрим людям
Він краде місяць, улаштовує заметіль серед ясної зимової ночі, щоб Чуб з кумом збилися шляхи, намагається заволодіти душею Вакули в обмін на черевички для Оксани. Але набожному й метикованому ковалеві в підсумку вдається осміяти й покарати риса. Чудова Солоха виявляється відьмою. Вона літає верхи на мітлі по небу, ховає в рукав зірки, може перетворюватися вживотних.Хтось із жителів Диканьки бачив у неї позаду хвіст, хтось довідався в образі чорної кішки й свині. Знахар, що принижується, Пацюк «доводиться те саме що чорт». Він не дотримує поста й у вечір голодної куті їсть вареники зі сметаною, бея праці бачить нечисту силу. Ожилі персонажі українського фольклору роблять повість веселіше, цікавіше, сказочнее, допомагають авторові передати багатство й самобутність народної міфології
