Завдяки цій книзі я знову відчула, як то - бути сімнадцятилітньою. Звісно, у книзі є історії з тих часів, коли головній героїні 14 і 15, але, як на мене, авторка найкраще зобразила час дівочого розквіту - 17. І справді у той час дуже хочеться бути для когось особливою, важко визначитися, хто з хлопців більше подобається, а родинні проблеми (стосунки з батьками та братами-сестрами) теж доволі непрості, адже вони часто не бачать (чи не хочуть бачити), що ти давно вже не дитина і часом мудріша за них.
По-доброму заздрю стосункам Маргаритки з мамою: їй дівчина може розповісти про все, що її хвилює, не побоюючись негативної реакції чи осуду. З татом усе складніше: він сприймає дочку "стабільно" як маленьку дівчинку, яка час від часу дивує його або дратує несподіваною "дорослістю". А молодші брат і сестра - цілком правдоподібно - "навантажують" своїми проблемами...
Книга дуже світла і швидко читається. Здається, що сам заглиблюєшся у світ юної дівчинки, відчуваєш її хвилювання і разом із нею руйнуєш стереотипи та пізнаєш світ. Чудово, що ми бачимо головну героїню в багатьох ситуаціях гаємо за нею протягом кількох років, поки відбувається дорослішання, тож "картинка" максимально об’ємна.
Что такое счастье? Счастье для каждого человека, это что-то свое, что приносит ему радость и гармонию, успокаивает душу. У каждого человека свои цели в жизни и, когда он их достигает, то он определенно счастлив.
Рассмотрим примеры из художественной литературы. В качестве аргумента к тезису привожу в пример произведение Куприна "Гранатовый браслет". В центре повествования героиня Вера и влюбленный в нее поклонник Желтков. Герой всем своим существом любит Веру, однако они не могут быть вместе, да и к тому же, сама героиня этого не желает. Желтков пишет Вере любовные письма, однако Веру это вовсе не радует... Для счастья герою достаточно, лишь держать в руках журнал, который до этого читала его любимая или, сидеть на той лавочке,на которой сидела она. В конце произведения Желтков умирает, но он счастлив. Ему приносила счастье любовь, пусть и безответная. Похожее случается и с героиней повети Карамзина "Бедная Лиза". Девушка в первый раз полюбила. Она так счастлива, что улыбается просыпаясь утром, и засыпая вечером. Ее возлюбленный-- Эраст также счастлив со своей любимой..
Исходя из всего вышесказанного, мы можем сделать вывод. Счастье у каждого свое, для кого-то это любовь, а для кого-то что-то другое.
(186 слов)
P.s. будьте счастливы
