Цвірінькнути
На зимових канікулах я прочитав роман Жуля Верна "П'ятнадцятирічний капітан". Він починається з невдалого полювання команди китобійного судна "Пілігрім". Капітан Халл вирішив повернутись у Лос-Анджелес і відвезти на батьківщину дружину власника корабля з її маленьким сином Томом і кузеном Бенедіктом.
Під час плавання "Пілігрім" зустрів напівзатоплений корабель, з якого були врятовані п'ять негрів і собака. На нашийнику собаки, якого звали Дінго, були вигравійовані літери "С. В.". Дінго ненавидів кока Негору і нападав на нього, якщо кок з'являвся на палубі.
Під час полювання на кита загинула більшість команди "Пілігріма". На кораблі залишилися пасажири, а із команди лише матрос-новачок Дік Сенд і кок Негору. Дік взяв на себе обов'язки капітана і разом з неграми став вести "Пілігрім" до узбережжя Південної Америки. Негору зіпсував компас, і той показував неправильний напрямок. Таким чином, корабель обігнув мис Горн і приплив до узбережжя Африки. Під час шторму корабель розбився.
Після цієї аварії Негору зник. На березі члени команди зустріли американця Гарріса. Він запропонував провести їх до асьєнди Сан-Фелісе. Під час переходу через ліс супутники Діка побачили жирафів, але Гарріс сказав, що то були страуси нанду. Дік Сенд знайшов зламані колодки невільників-втікачів і зрозумів, що вони в Африці. Виявилось, що Гарріс і Негору були работорговцями. Вони хотіли продати негрів у рабство, а Діка Сенда, місіс Уелдон, її сина Тома та кузена Бенедікта захопити у полон.
повести «Евгений и Юлия» , ещё В. В. Сиповским названной «яркой литературной иллюстрацией к факту, выхваченному из жизни» , создан сюжет, в котором разрушается соответствующее сентиментальным представлениям об идеале безмятежное существование чувствительных героев на лоне природы. В идеальную жизнь идеальных героев вмешивается случай - смерть Евгения, воспринимаемая как проявление воли Провидения, рока, судьбы. У Карамзина, несмотря на соответствие событийной канвы повести будущему клише романтической , которой свойственна ситуация разрушения мирного круга бытия, функции мотива иные, нежели, например, в классических Жуковского, где мотив рока связан с наказанием, карой небес за грех . В художественном содержании повести обнаруживается иной аспект: своеобразный эмоциональный протест автора масонской идее о благости смерти . Смерть, считали масоны, - своеобразное человека от греховного будущего.
Объяснение:
Напротив, персонажи повести Карамзина глубоко страдают: мать и невеста после смерти Евгения «живут во всегдашнем меланхолическом уединении» . «Меланхолическое уединение» в контексте повести возможно интерпретировать как «тихое отчаяние» , заполненное в финале молитвой и «помышлениями о будущей жизни» время Юлии и матери Евгения вселяют надежду и становятся преодоления отчаяния.
