«Доля людини» — роздуми автора над людською долею в зв'язку з трагічними подіями, війною, що була тяжким випробуванням в житті цілого народу. З цією мстою Шолохов добирає епізоди, що краще за інші дозволяють зрозуміти цю проблему. Чи витримає Андрій Соколов, головний герой твору, важкі втрати, чи збереже віру в житія іі людей, чи пройде він іспит на людяність, і взагалі, то виявиться сильнішим: обставини чи його характер, — цс питання стає наскрізним в повісті. Низка епізодів об'єднується не тільки образом Соколова, а «круговою» композицією і прикутістю уваги до цього питання, а ше окремими образами-лейтмотивами, такими як образ дороги, що переростає в образ складного життєвого шляху взагалі. Багато разів повторюється у цьому лейтмотиві слово «тяжко»: «Тяжко мені, братцю, згадувати, а ще тяжче розповідати про те, що довелося пережити...» Окремої історії або окремої пригоди в повісті немає, життя Андрія Соколова осмислюється автором як явище епохи.
У чужій землі Андрій «поховав останню свою радість і надію» — свого сина. Це було лише одним з випробувань, що випали на його долю. Він знав й інші втрати, пережив полон, витримав майже неможливе, з того, що взагалі може довестися витримати людині. Хоча Андрій Соколов ніби не здійснював особливих подвигів, у розказаних автором епізодах достатньо свідчень про його мужність. Він — герой, хоча герой непоказний, один з мільйонів подібних непомітних героїв.
Здавалося б, ненависть до ворогів мала б витіснити з його серця будь-які інші почуття: таке нерідко трапляється саме з сильними людьми. Схоже, що почуття трагічної безнадійності зачепило-таки глибинні шари його особистості. Але доля зводить його з сиротою Ванюшею, дитиною. в якої вкрали дитинство, і втрати якої були не меншими, ніж у нього, дорослої людини. Й ось вже емоційна тональність оповіді змінюється: «Вночі то погладиш його сонного, то волоссячко на чупринці понюхаєш, і серце відходить, стає м'якішим, а то воно ж у мене скам'яніло від горя», — зізнається Андрій Соколов.
Отже, він не втратив здатність до співчуття й доброти. Більш того, через наступне всиновлення Ванюші Шолохов розкриває ідею непереможності людяності. Віра та надія звучать у цих рядках повісті: попри все Андрій Соколов лишився людиною. Повісті, названо не просто «долею», або «долею Андрія Соколова» — узагальнене слово «людина» підкреслює важливість саме цього моменту. У його ставленні до дитини — перемога доброти над жорстокістю, над утратами та загальною руїною: це більше, ніж військова перемога над ворогом, цс перемога іншої моралі — гуманізму та відповідальності за долі інших.
Але знову ж таки відповідальність Андрія не обмежується відповідальністю за малого сирітку, вона нерозривна з відповідальністю за долю Батьківщини. У кінці повісті це звучить відкритим текстом: «І хотілося б думати, що ця російська людина незламної волі витримає, і коло батьківської о плеча виросте той, хто, подорослішавши, зможе все витерпіти, усе подолати па своєму шляху, якщо до цього покличе його Батьківщина».
Отже, повість про долю Андрія Соколова — розповідь про переміни людини над нелюдськими обставинами, надії над відчаєм, мпрнш п існування над страхіттям війни.
Смотри объяснение
Объяснение:
Мальчик и девочка" - это повесть, в которой Галина Щербакова задаёт вопросы читателю и старается найти на них ответы. Иногда они странные, непонятные, порой глупые, но они все имеют место в жизни каждого из нас. Вы задумывались над тем, "есть что-то, на что можно положиться с полной уверенностью?" Вы скажите, то можно положиться на... "Ничего не приходит в голову". Каждый из нас узнает себя в главных героях-мальчике и девочке, они молоды, неопытны, они ищут ответы на вопросы, их посещают разные мысли и они испытывают разные чувства: от желания счастья, до желания умереть. Мальчик и девочка говорят о том, о чем может быть вы боялись себе признаться.
Повесть содержит нецензурную брань, конечно, это не удивительно, ведь главные герои- подростки.
А вы помните свою первую любовь? Какая она на вкус, цвет, какие у вас были ощущения, когда вы смотрели на любимого человека, что вы были готовы сделать ради него? А была ли любовь взаимной? А были ли у вашей любви препятствия? Как бы вы с ними справлялся? ответы на эти вопросы вы найдёте в этой повести.
Какого вам будет жалко человека или животное, кого бы вы И как же это люди просто могут лишить кого-то жизни, как легко могут донести на человека, как в каждом человеке "сидит" жадина, злодей, завистник, не последствия ли это правления Сталина, или же это просто такие люди пошли..?
Посоветую прочесть эту повесь парням и девушкам, они узнают в главных героях себя.
