Твір-роздум:" Чому собаче серце вважають шедевром булгаківської сатири"
Свою повість «Собаче серце» Михайло Булгаков так і не побачив надрукованою. До друку її допустили лише в 1987, через 62 роки після написання, але саме завдяки цьому вона залишилась не спаплюженою псевдо-критиками, котрі не знали жалю до всього того, що брало під сумнів методи радянської побудови суспільства . Це була остання сатирична повість автора.
В основі твору лежить неймовірний випадок перетворення собаки в людину. Це сталося в результаті експерименту медика-науковця Преображенського: він пересадив собаці залози внутрішньої секреції
алкоголіка і злодія Клима Чугункіна. Результат експерименту дивовижний – собака поступово перетворюється на людину (Поліграфа Поліграфовича Шарікова). Але в нього залишаються деякі собачі навики (ненависть до котів) та дурні звички Клима Чугункіна.
Преображенський разом з доктором Борменталем намагаються його перевиховати, але всі заходи не дають необхідних результатів. Шаріков лише нахабніє і створює нові проблеми. Професору не залишається іншого виходу, крім повернути його до собачого стану.
В особі Шарікова Булгаков втілив картину суспільного укладу 20-х років. Абсурдний науковий експеримент
допомагає яскраво висвітлити абсурдність тогочасного суспільства. Шаріков, котрий являється своєрідним продовженням шахрая Чугункіна, стає цілком підходящим для тогочасної радянської влади. Восьмикімнатна квартира науковця розглядається як посягання на волю, на зборах «жилтоваришів», замість вирішення побутових проблем, хором співають пісні, а загальна бідність рахується, як початок нової ери.
Отож, основною проблемою повісті Булгакова стало людське суспільство в складну перехідну епоху. Автор наголошує, що все залежить від звичайної людини: від її моральності, вибору, та від того, яке в неї серце.
1.
Объяснение:
Данная статья взята из книги «Сказочные истории глазами психотерапевта», написанной в соавторстве с Натальей Олифирович и вышедшей совсем недавно в издательстве «Речь», СПб. В книге на примере сказочных историй рассмотрены особенности психотерапевтической работы с различными типами личности. В качестве клинических персонажей анализируются сказочные персонажи - сестрица Аленушка (созависимость), Царевна-Лягушка (психологический инцест), Кай (нарциссическая травма), Маленький Принц (экзистенциальный кризис), Золушка (диссоциативное расстройство) и другие.
