1. Який художній засіб вживає М. Рильський у рядках поезії «Осінь-маляр із палітрою пишною…». Осінь-маляр із палітрою пишною… Ніжно сміється до вітру. В. Персоніфікація. 2. Чому Григір Тютюнник дав своєму оповіданню таку назву (як це пов'язано з головним героєм)?. В. Поводився не так, як усі його однолітки. 3. У якому творі хижак урятував людині життя? В. «Сіроманець» М. Вінграновського. 4. Чого навчала Надія Петрівна своїх учнів (твір «Сіроманець»)? А. Оберігати треба і воду, і землю, і звірів.
5. Куди Сашко, герой твору М. Вінграновського, повіз свого друга вовка? Б. В одеський зоопарк, до ветеринарів. 6. Який висновок можна зробити, прочитавши твір М. Вінграновського «Сіроманець»? Г. Друзі пізнаються в біді, люди відповідальні за тих, кого приручили. 7. Що називають невеликим прозовим твором про якусь подію з життя одного чи кількох героїв протягом короткого проміжку часу? Б. Оповідання. 8. Установіть відповідність між героями і вчинками, які вони здійснили. 1. Сашко А. Рятує в снігу Сіроманця 2. Олесь Б. Замість горщечка намалював дятла 3. Федько Токайло В. Намагається вилікувати вовка 4. Петро Лях Г. тримає на спині в снігах Андрійка. Д. Пригостив Олеся пир.огом.
9. Який твір, відрізняється ідейно-тематичним змістом від інших? А. "Сіроманець". 10. Як називається герой, що «…вигрібся на берег, плюнув у руки й кинувся на вовка. Сіроманець збив його своїми старими грудьми назад, у воду…» (за твором М. Вінграновського)? А. Василь Чепіжний.
11. Як Вовк віддячив рятувальникам (за твором М. Вінграновського «Сіроманець»)? В. Врятувавши в лісі хлопчика
12. Запишіть головних і другорядних героїв повісті М. Вінграновського «Сіроманець». Сашко, Сіроманець, мама Сашка, Чепіжний, Андрійко, пілоти, Петро Лях,
И.И. Левитан, талантливейший русский художник девятнадцатого века, всегда любил и чувствовал Россию и сердцем, и душой. На его полотнах, пронизанных глубокой нежностью к родному краю и его природе, изображены волшебные пейзажи, цепляющие до глубины души.
Передо мной картина «Вечерний звон». Картина, написанная в 1892, изображает предвечерние сумерки на берегу реки Волги и нам открывается вид на два красивых белокаменных православных монастыря - Саввино-Сторожевский и Юрьевцев.
На переднем плане величаво раскинулась Волга. Прохладные, магические тона воды ласкают взгляд. Солнце опустилось уже довольно низко, и мы можем наблюдать солнечных зайчиков, рассеявшихся по поверхности спокойного и мирного зеркала реки, которое отражает сумеречные небеса, по которым неспешна плывут кучевые барашки-облака. Небо, окрашенное в желтые, синие, голубые и фиолетовые пастельные тона отнюдь не кажется холодным, скорее наоборот манит и услаждает взор наблюдателя.
Берег, покрытый шелковистой летней травкой, едва колышется от легкого ветерка. У старенькой пристани приютились две старенькие рыбацкие лодочки. В одной из них сидит человек. Кажется, будто он призадумавшись смотрит на свое отражение в вечерних водах и наслаждаясь прохладой и свежестью, отдыхает от тяжелого рабочего денька.
Посреди реки на третьей лодке, гребцы с усердием гребут веслами, возможно они хотят переправиться на другой берег к стройной берёзовой чаще, заботливо укрывшей православные храмы. Деверья и кусты, пышной зеленой стеной возвышающиеся над водами, отражаются в зеркальной глади.
Двое в черных одеждах ожидают на берегу у дороги к святым монастырям. Высокая белая арка открывает путь к Богу, прямиком в святую обитель, где человек, уйдя от мирской суеты, может приклонить голову и вознести молитву к небесам.
Возвышающиеся над лесом купола, благородно сияют золотыми крестами церквушек, словно сливаются с голубовато-бирюзовым небом.
От полотна веет умиротворением и спокойствием. Небывалое очарование, спирает дыхание, и зритель на миг замирает, словно впустив в свое сердце волнующий перелив церковных колоколов. Звон стройной мелодией льющийся над лесными и речными просторами. Все заворожено чудесным явлением.
Смотря на картину, кажется, что вот-вот почувствуешь свежесть летнего вечерка, вдохнешь опьяняющий запах трав и цветов, прохладной воды, стоит лишь открыть ставни окон и окунешься в деревенское размеренное течение жизни.
