Что сделал Том с обрывком картины из произведений "Улибка"

Смотри ОК! Про створення цієї військової групи був даний наказ[1] по сотні № 1 «Сіроманці», зачитаний на горі Чорна Сигла — першому постою сотні карпатського краю. 25 осіб, з яких почала формуватися сотня, були старшинами та підстаршинами, які пройшли відповідний військовий вишкіл і побували в бойових сутичках.

У серпні 1943 року вся сотня, яка перебувала на горі Магурі, де пройшла військове навчання. На той час командирами «Сіроманців» були: сотенний Карпенко Дмитро — «Яструб», сотенний військовик «Коц», сотенний начальник штабу «Джулик», булавний «Ворон», бунчужний «Красний», сотенні чотові «Льонський», «Окунь».

У жовтні 1943 року сотня «Сіроманців» була скерована на північно-західні терени Галичини для боротьби з польськими загонами АК. Перший бій з німцями відбувся восени, біля села Болехів у 1943 році.

Для зимівлі на пару місяців у 1943-44 роках відділ зупинився на Рогатинщині, недалеко сіл Дичок, Яглуша, Мелни та Виспи. Табір розташувався на безліссі, яке називалося «Золота поляна». У другій половині вересня 1944 року згідно ухвали керівництва УПА, сотня «Сіроманців» реформувалася в курінь під назвою «Верховинці», а сотенний «Яструб» перебирав псевдо «Лютий». Він ставав курінним, а до куреня увійшли сотні; «Сіроманці», «Бурлаки», «Полтавці».

Начальник штабу «Джулик» отримав псевдо «Зеник», а сам курінь «Верховинців» увійшов до складу Воєнної округи «Лисоня» В той час курінний «Лютий» в Стратинському лісі зустрічався з курінним «Різуном» — Василь Андрусяк.

Далі ранньою весною був вимарш, черговий бій з німцями в районі містечка Нових Стрілищ[2]. Наступний перехід «Сіроманці» подолали до Радехівщини, Сокальщини (села Яструбині), дальше Белз і Равщина та інші села, що межували з лінією Керзона. В цих місцях зустрілося два легендарних командири куренів Української Повстанської Армії -«Яструб» та «Ем».Ця дружба незабаром проявилася у спільних боях із німцями.

Наприкінці вересня 1944 року почалися холодні дощі і тоді зустрілися дві бойові сили на Перемишлянщині, біля монастиря Унівська лавра. З боку УПА бій прийняв курінь «Сіроманців» та сотня «Коса», совети застосували важку зброю, включно з танками та розвідувальними літаками. У цьому бою, „Сіроманці" відбили 22 атаки бриґади, бо кожного разу розстрільна наступаючих большевиків заломлювалась і большевики кидались до втечі, як тільки починали грати повстанські кулемети[3].  Після дводенної масакри ( 30 вересня - 1 жовтня) відділ УПА щасливо відійшов, але на полі бою залишилося з обидвох сторін багато вояків.

"Всі були голодні і вимучені цілоденним боєм. Бракувало також амуніції.В лісі настала така пітьма, яка буває в похмурі осінні ночі, а бойові підрозділи все ще знаходяться на своїх денних становищах", — згадує Б. Допіра. "І ось, нарешті, довгоочікуваний наказ: "Тихо залишати становища, тримати зв'язок між чотами і відходити яром праворуч". Ходити тихо в темному лісі нас, звичайно, навчили обставини життя, але пройти усією сотнею та перед носом у ворога —  справа не легка".[4]

Про бій біля села Унів згадано у передріздвяному привітанні Головного командування УПА Романа Шухевича, нарівні з Гурбами[5].

28 квітня 1945 року сотня була розчленована на чоти й у такому складі пробула ціле літо.

Вроде и так понятно, что все печально, когда поколения не могут понять друг друга. у павла петровича с первого взгляда возникла резкая неприязнь к базарову. его поведение возмущало павла петровича. а базарову не пришелся по нраву павел петрович. разные характеры, разное воспитание дает о себе знатьчитая произведение тургенева «отцы и дети», мы сталкиваемся со знакомой нам не понаслышке проблемой противоречия поколений. старшие , что всё лучшее в прошлом, новизна вызывает у них зачастую негативное отношение. в силу жизненного опыта они не склонны к резким потрясениям, изменениям, предпочитая эволюцию как естественный ход общественного развития. молодежь более темпераментна, инициативна и в погоне за яркими событиями смело отметает жизненный опыт предшественников, стремясь создать новое и светлое будущее, опираясь на собственное видение окружающего мира.        взаимоотношения старших и младших иногда оставляют желать лучшего.   споры между «отцами» и «детьми» возникают при разных обстоятельствах на многие темы. и это не удивительно, ведь главный представитель молодого поколения базаров – нигилист. он отрицает все подряд, не задумываясь, лишь бы уничтожить то, что складывалось веками. другой герой – павел петрович кирсанов – яркий представитель класса отцов, старающийся доказать молодым, что нельзя так бездумно все рушить по принципу: лишь бы сломать, нигилиста в правильности старых порядков. они как два взгляда на окружающий мир, ведь павел петрович и евгений из разных социальных кругов и люди разных мыслей, взглядов и эмоций. поэтому отсутствие разногласий между ними невозможно.