Що комічного та смішного є в байці щука

Покрывание краской от смущения – действительно, феноменальное явления. И Марк Твен не врал, когда утверждал что человек – единственно животное, которое может непроизвольно краснеть. Даже отец человечества Дарвин посвятил этой теме в своем научном труде «Выражение Эмоций у Человека и Животных» целую главу, которую обозвал легко и просто «Повышенное внимание к себе, стыд, застенчивость, скромность, покраснение». К примеру, вот один забавный абзац из этой книги: «Острое чувство стыда вызывает сильное желание спрятаться. Мы отворачиваем всё тело и, особенно, лицо, стремясь как-нибудь скрыть его. Для пристыженного человека невыносимо встречаться взглядом с присутствующими, так что он почти всегда опускает глаза и смотрит искоса. Так как обычно наблюдается также сильное желание не выдать своего стыда, то мы делаем безуспешные попытки смотреть прямо в глаза тому человеку, который вызывает это чувство. Антагонизм между этими двумя противоположными стремлениями приводит к различным беспокойным движениям глаз. Я обратил внимание на двух дам, весьма подверженных покраснению, которые в связи с этим приобрели престранную привычку –краснея, беспрерывно мигать глазами с необычайной частотой…»

З найбільшою силою такі  ідеї прозвучали в історичній повісті І. Франка  «Захар Беркут».В образі головного героя твору втілені сила, міць і мудрість українського народу.Захар Беркут, строгий лицем і високий на зріст був «…незважаючи на глибоку старість іще сильний і кремезний». 
 Основним життєвим покликанням цієї людини була самовіддана праця на користь рідного народу. Навіть досягнувши похилого віку, він приймає активну участь у житті громади, допомагає людям своїми знаннями і своїм досвідом.Усе життя Захар присвячує боротьбі за єдність людей. Навіть перед смертю він бачить лише перемогу своєї справи, якій віддав кращі роки свого життя.Життєвою мудрістю і переконливістю сповнений виступ Захара Беркута перед громадою. Він завжди дотримує свого слова і з гордістю запевняє: «Беркути додержують слова навіть ворогові і зрадникові». Навіть наприкінці свого життя Захар переживає за майбутнє свого народу. Він закликає своїх співвітчизників триматися разом, стояти незламно один за одного, щоб ніяка сила, ніякий ворог не змогли їх подолати. Я захоплююсь Захаром Беркутом, в образі якого І. Франко втілив патріотизм, народну мудрість і відданість народній справі.Ми знайомимось з Захаром Беркутом вже наприкінці його життя і застаємо героя «сивим голубом», дев’яностолітнім старцем, поважним лідером гірської громади. «Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази».