ПО ЛИТЕРАТУРЕ МЕРКИН 2 ЧАСТЬ СТР 204 БИОГРАФИЯ СТР205 ОТВЕТИТЬ НА ВО

Основой сюжета романа «Преступление и наказание» является убийство, совершенное главным героем. Родион Раскольников – «молодой человек, исключенный из студентов университета» и «живущий в крайней бедности», – за полгода до совершения преступления написал статью, в которой высказал свой принцип разделения людей. Он был убежден в том, что «люди по закону природы разделяются вообще на два разряда: на низших (обыкновенных)... и собственно на людей, то есть имеющих дар или талант сказать в среде своей новое слово». Своей теорией Раскольников пытался решить вопрос, кто из людей должен жить, а кто умереть. Замышляя убийство старухи-процентщицы, Раскольников оправдывал себя тем, что на ее деньги он мог бы совершить тысячи добрых дел, а главное избавить от нищеты свою мать и сестру. Одновременно с этим Раскольников стремился проверить, к какому разряду людей, согласно его теории, принадлежит он сам: «Тварь я дрожащая или право имею?» Преодолев все сомнения и переступив через себя, он совершил убийство, но никакие «добрые дела», совершенные им после этого, не оправдали его поступка и не принесли ему ожидаемого удовлетворения.

2.Вы когда-нибудь задумывались над тем, актуально ли произведение "Преступление и наказание" для современного читателя? Нет? Напрасно, а ведь это довольно интересная тема для размышлений.

Одна из главных тем произведения - психологическое давление на человека. Бедный юноша Родион Раскольников убивает старуху и молодую девушку, которая стала случайным свидетелем преступления. После совершения убийства молодого человека мучает совесть, терзают кошмары. Автор постарался создать все условия для того, чтобы после содеянного убийцу начала мучить совесть. И действительно, после убийства мир в глазах Раскольникова стал каким-то серым, мрачным, неуютным. Все говорит о том, что Родион сосредоточился на последствиях своих действий. Юноша не замечал ничего, кроме своих личных переживаний. Мучительные кошмары - это психологический приём автора, который он использовал для того, чтобы показать читателю, какими тяжелыми могут быть дальнейшие муки после совершения подобного деяния.

Таким образом, писатель своими образами постарался предостеречь читателя от подобной участи, делая своё творение ещё более актуальным в наши дни!

Объяснение:

«ПАВУТИНКА» АНАЛІЗ «Павутинка» аналіз твору Р. Акутаґави викладено в цій статті. «Павутинка» аналіз Жанр. Філософська новела (твір короткий за обсягом, має одного головного героя – Кандату; розповідається про два епізоди з його життя; сюжет твору напружений: читач весь час очікує, чи дістанеться Кандата раю; фінал несподіваний. Автор порушує важливі питання людського буття — сенс життя, місце в ньому милосердя та гуманізму, відповідальності за свої вчинки) Тема: протистояння добра і зла, Будда дає шанс Кандаті вибратися з пекла. Ідея: утвердження принципів гуманізму; тільки добрі справи до досягти гармонії із собою, жити в добрі і злагоді зі світом; людина несе відповідальність за кожний свій вчинок. Головна думка — Кожен повинен відповідати за свої вчинки. Існує вища справедливість, і за все прийде розплата. Художній простір — події відбуваються у потойбічному світі: у раю та в пеклі Художній час чітко прописується лише для подій, що відбуваються в раю: з ранку до полудня. Саме цей час асоціативно пов’язаний із сонцем, світлом, красою, добром та гармонією, що панують у раю. У пеклі час зупинився. В цій «безодні» панує суцільна темрява Композиція. Три частини: Рай → Пекло → Рай. (композиційний прийом – обрамлення) Реальне і алегоричне у творі «Павутинка» РеальнеАлегоричне Кандата ─ великий лиходій. Можливість спокути гріхів Рай. Пекло. Павутинка з грішниками «Павутинка» сюжет Одного ранку Будда бродив на самоті по берегу райського лотосового ставка. Він зупинився в роздумах і раптом побачив все, що творилося на дні лотосові ставка, що доходило до самих надр пекла. Там, внизу, товпилося безліч грішників. Погляд Будди впав на одного з них. Звали його Кандата, і був він страшним розбійником: вбивав, грабував, підпалював, але він зробив одну добру справу. Якось в гущавині лісу він мало не наступив на крихітного павучка, але в останню мить йому стало шкода тваринки і він прибрав ногу. Будда захотів винагородити розбійника за добру справу і врятувати його з безодні пекла. Побачивши райського павучка, Будда «підвісив прекрасну срібну нитку до зеленого, як нефрит, листу лотоса» і опустив її кінець у воду. Павутинка стала спускатися вниз, поки не досягла глибин пекла, де Кандата разом з іншими грішниками терпів люті муки в Озері крові. Раптом він підняв голову і почав вдивлятися в темряву. Він побачив, як з неба до нього спускається, поблискуючи тонким промінцем, срібна павутинка, немов побоюючись, як б її не помітили інші грішники. Кандата заплескав в долоні від радості. Схопившись за павутинку, він почав щосили дертися вгору — для досвідченого злодія це було справою звичною. Але від пекла до неба далеко, і Кандата втомився. Зупинившись перепочити, він глянув униз. Він піднявся так високо, що Озеро крові сховалося з очей, а вершина страшної Голковий гори була під ногами. Він радісно закричав: «Врятований! Врятований!». Але побачив, що безліч грішників обліпили павутинку і повзуть слідом за ним все вище і вище. Кандата злякався, що павутинка може порватися і він знову потрапить в пекло, і закричав, що це його павутинка і він нікому не дозволяв підніматися по ній. І тут павутинка, до того часу ціла і неушкоджена, з розірвалася саме там, де за неї чіплявся Кандата, і він полетів вниз. Будда все бачив. Коли Кандата занурився на саме дно Озера крові, Будда з засмученим обличчям продовжив прогулянку. Композиція «Павутинка» Експозиція — Будда прогулюється в раю. Зав’язка — Будда випадково заглядає в пекло і бачить Кандату та вирішує йому до Розвиток подій — негідник бачить павутинку й дереться нагору, прагнучи потрапити до раю. Кульмінація — Кандата дивиться вниз, на пекло, бачить грішників, що лізуть за ним, проявляє свою агресивну егоїстичну сутність. Розв’язка — павутинка обривається над головою Кандати, грішник тепер назавжди летить у пекло. Епілог — Будда розмірковує про нереалізований грішником Кандатою шанс..