ответ:
в стихотворении говорится о послевоенном поколении, к которому относится и сам автор. жестокость войны не коснулась этих детей: война была для них только полем выяснения собственных сил и возможностей. военные трофеи стали сувенирами. костры, разведённые в подражание военным, — просто игрой.
детям хочется повзрослеть, детям хочется необычайных событий в жизни — а их нет. и мальчишки дерутся и взахлёб читают книги о той жизни, которая видится им настоящей. война становилась лишь книжными словами, и мальчишки назначали себя героями, а своих недругов — предателями, посвящали подвиги вымышленным прекрасным и тут вдруг всё изменилось и стало настоящим.
и уже друг лирического героя лежит мёртвым, и надо разжать его пальцы, чтобы принять оружие и бороться дальше.
и эта взрослая жизнь расставляет всё по своим местам: если «намотав на ус слёзы», ты продолжаешь бороться — значит, ты читал в детстве нужные книги. а если поглядываешь на всё со стороны, не принимая участия — значит, ты в жизни «ни при чём».
Свою повість «Собаче серце» Михайло Булгаков так і не побачив надрукованою. До друку її допустили лише в 1987, через 62 роки після написання, але саме завдяки цьому вона залишилась не спаплюженою псевдо-критиками, котрі не знали жалю до всього того, що брало під сумнів методи радянської побудови суспільства . Це була остання сатирична повість автора.
В основі твору лежить неймовірний випадок перетворення собаки в людину. Це сталося в результаті експерименту медика-науковця Преображенського: він пересадив собаці залози внутрішньої секреції
алкоголіка і злодія Клима Чугункіна. Результат експерименту дивовижний – собака поступово перетворюється на людину (Поліграфа Поліграфовича Шарікова). Але в нього залишаються деякі собачі навики (ненависть до котів) та дурні звички Клима Чугункіна.
Преображенський разом з доктором Борменталем намагаються його перевиховати, але всі заходи не дають необхідних результатів. Шаріков лише нахабніє і створює нові проблеми. Професору не залишається іншого виходу, крім повернути його до собачого
стану.
В особі Шарікова Булгаков втілив картину суспільного укладу 20-х років. Абсурдний науковий експеримент допомагає яскраво висвітлити абсурдність тогочасного суспільства. Шаріков, котрий являється своєрідним продовженням шахрая Чугункіна, стає цілком підходящим для тогочасної радянської влади. Восьмикімнатна квартира науковця розглядається як посягання на волю, на зборах «жилтоваришів», замість вирішення побутових проблем, хором співають пісні, а загальна бідність рахується, як початок нової ери.
Отож, основною проблемою повісті Булгакова стало людське суспільство в складну перехідну епоху. Автор наголошує, що все залежить від звичайної людини: від її моральності, вибору, та від того, яке в неї серце.
