Добрий день або вечір, шановний містере Роберт!
Мене звати Аля. Я пишу Вам з приводу "Різдвяної пісні …" Цей твір мені дуже сподобався. Найбільше мене схвилювала фантастична поява тіні Якова Марлея. Також сподобалася дружелюбна сім'я Боба Кретчита. Я дуже рада за Ебенезера Скруджа, що він, нарешті, став добрим.
Але мені не подобається у Вашому творі те, що крихітка Тім був калікою. Я б хотіла, щоб усі діти були здорові і щасливі. А ще мені жаль духа майбутнього Різдва, бо він не розмовляв і був сумний.
Більше у мене немає зауважень. На мою думку, твір дуже чудовий.
На цьому я закінчую свого листа. Вибачте, можливо, я відірвала Вас від важливої справи.
Жители Каперны не вызывают у читателя приятных чувств, добрых слов. Все они завистливы, злобны, насмешливы, невежественны, не на хорошие поступки, на проявление человечности. Трактирщик Меннерс не Мери, матери Ассоль, в трудную минуту, вынудив бедную женщину идти в город, чтобы заложить кольцо. Промокнув, она заболела и умерла. Эти обыватели сами сплетничают, выдумывают небылицы о Лонгрене, а их дети занимаются травлей семьи бывшего матроса. Маленькие обитатели приморского селения не умеют видеть в жизни что-то прекрасное, восхищаться природой. Дети оскорбляют Ассоль, смеются над ней, бросают вслед девочки комки грязи. Можно быть уверенным, что вырастут из этих отпрысков точные копии родителей. Дни свои будут проводить в тяжелой работе, а свободное время за стаканом спиртного в трактире. На фоне жителей Каперны выделяется работящий и молчаливый Лонгрен и мечтательная Ассоль. Она добрая, искренняя, чувственная, умеющая ждать, верить и любить.
Объяснение:
