Объяснение:
Чорнильне серце» — книга про книгу з аналогічною назвою. Написала її Корнелія Функе. Це початкова книга трилогії.
Головні герої: чоловік на ім’я Мо та його дочка-підліток Меггі. Виявляється, що у Мо є диво-здібності: коли він читає книгу, з неї «виходять» герої, але натомість до книги потрапляють люди з реального світу. Таким дивним чином, багато років тому, коли його донька ще була зовсім маленькою, Мо помістив до книжкового світу свою кохану дружину, а зі сторінок книги, яка називається «Чорнильне серце», зійшли лиходії: головний — Каприкорн (Козеріг), прислужник Баста та мандруючий артист, той, хто поїдає вогонь, Вогнерукий.
Після цього їм з донькою доводилося постійно переїздити з одного місця на інше. Дівчинка не розуміла, чому так відбувається. Насправді ж Мо хотів уберегти її та себе від Каприкорна, бо той бажав влади над його здібностями і хотів, аби Мо вичитував для нього з книжок усе, що йому заманеться. А найбільшою його метою було оживити, витягти у цей світ Тінь, яка може вбивати все і всіх.
Одного разу Меггі помітила, що до їхнього дому прийшов незнайомий чоловік. Виявилося, що це Вогнерукий хотів попередити її батька про те, що на його слід натрапив Козеріг. Вони змушені чимдуж втікати до маминої сестри на ймення Елінор. Вогнерукий їх не полишає і мандрує з ними.
По приїзду до тітки, Меггі звертає увагу на величезну кількість книг, які, як виявилося, тітка збирає до власної колекції. Батько просить родичку сховати книжку «Чорнильне серце». Служки Каприкорна беруть в полон Мо. Їх з Меггі підставив Вогннерукий. Виявилося, що Каприкорн дав обіцянку, що до йому повернутися у рідний світ за палітуркою.
Вогнерукий, Меггі та Елінор шукають Мо. Вони потрапляють до лап Басти. Той закриває їх у будівлі. Козеріг відбирає книжку у дівчинки. Лише тут вона дізнається правду про долю мами та про відсутність постійного дому.
Каприкорн має на меті залишити у світі тільки один примірник книги, щоб він був лише для нього. За його задумом, тоді його не вийде запроторити до книги, але він зможе визволити Тінь.
Мо з примусу вичитує з «Острова скарбів» багато золота, а з «1000 і 1 ночі» — Фаріда, хлопця-підлітка.
Вогнерукий розуміє, що був використаний і натомість нічого не отримає, тож, будучи людиною доброю, рятує з полону усіх. Мо, отримавши надію визволити кохану, вирушає зі всіма, крім Елінор, яка їде додому, на пошуки автора «Чорнильного серця», аби взяти у нього ще один примірник книги. Феноліо, з-під пера якого вийшла книжка, говорить, що не має більше навіть рукописів.
Пізніше письменника та Меггі бере в заручники Баста, сподіваючись, що Мо прийде рятувати доньку.
Виявляється, що Меггі теж володіє даром вичитування. У неї виходить витягти з книги фею Дінь-Дінь.
Каприкорну стає відомо про те, що дівчина теж може вичитати Тінь, тож Мо тепер йому не потрібний. Меггі за наказом вичитала олов’яного солдатика.
Козеріг вирішує вибрати день, коли Меггі матиме визволити Тінь, аби та вбила Вогнерукого за зраду та служку Резу. Останню дістав з книги Даріус, який недосконало володів умінням чарівного читання. Реза через його помилку була німою. Меггі стає зрозуміло, що служниця — її мати.
Феноліо та Мо вигадують нову кінцівку для книжки, яку Меггі має зачитати. Фарід разом з Мо відволікає лиходіїв підпалом будинку, а Меггі читає з аркуша, але щось робить невірно і запроторює до книги її автора і таки визволяє Тінь. Вона ж знищує Козерога та декого з його служок. Тінь стає життям всіх, хто втратив життя на сторінках. Баста втік.
Меггі обіймаю маму. Тепер вся їхня сім’я має остаточну оселю — помешкання Елінор, у садочку якої залишаються жити чарівні істоти, визволені з книги читанням.
Але на цьому історія не закінчується, адже дехто з лиходіїв блукає цим світом, а Феноліо, навпаки, мешкає в книзі.
Вчинки софійки з твору русалонька із 7-в
Объяснение:Русалонька із 7-В” характеристика Софійки
Повість-казка Марини Павленко «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» — це твір про дитячу фантазію й дружбу, про дорослі проблеми і віру в диво, про сучасність і далеке минуле. Образ Софійки центральний у творі, це добра та смілива дівчинка, яка лише закінчило 6 клас.
Софійка — звичайна школярка, яку, як і інших, змушують допомагати батькам, доглядати молодших братиків або сестричок. Як і кожна дівчинка, Софійка довго підбирає одяг, щоб привернути увагу хлопця. Вона щирий друг, готовий прийти на до , ризикуючи власним життя, дещо авантюристична, щира, відверта, співчуває чужому горю, смілива, відповідальна, розумна.
Дівчинку Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. Ще Софійка страшенно переживає через те, що однокласник Вадим Кулаківський майже не звертає на неї уваги. Дівчинку бентежить новина, що рід Кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. Понад усе Софійці хочеться до родині, щоб Вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. Правда, самому Вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. Щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, Софійка відважилася подолати час. Дізнавшись, що стара шафа – це портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка не побоялася використати таку можливість.
Дивним чином Софійка завади опиняється у вирі подій. Вона загубила чудові корали, і це завадило тітоньці Оксані вийти заміж за чоловіка, який мав сім’ю і двох дітей, але приховував це. Софійка втрутилася в минуле, врятувала Катрю Кулаківську, її нареченого Семена та його батьків від страшної смерті, а себе привидів загиблих у пустій квартирі.
Звичайно, твір наповнений казковими пригодами, мандрами в часі, але, як і в кожній казці, у творі Марини Павленко багато реального. Усе це робить його цікавим не тільки для дітей, а й для дорослих, які, прочитавши «Русалоньку…», зможуть згадати своє дитинство і краще зрозуміти власних дітей-підлітків.
Риси характеру Софійки:
Розумна, добра, щирий друг, готова прийти на до , ризикуючи власним життя
Доброзичлива, чуйна. Слухняна донька і добра сестричка
Щира, відверта, співчуває чужому горю, смілива, відповідальна, розумна
Вона думає не тільки про себе.
