3. Сравните описания мирного города и города, осаждённого неприятелем.
Каково отношение автора к картинам мирной жизни и сценам войны? При
ответе используйте цитаты из текста поэмы.

                                    ЕКАТЕРИНА ПЕТРОВНА

Это довольно пожилая женщина, одинокая, доживающая жизнь в ветхом доме без детей . Её отец был прекрасным художником. Дочь раз в несколько месяцев присылает ей 200 рублей, а самой Екатерине Петровне мерещится, что они пахнутдухами ее дочери. Она любит дочь, которая навещала её 3 года назад. Чувствуя, что зиму ей не пережить, она пишет письмо дочери с увидеться. Настя забрасывает письмо матери, ей некогда прочитать его. Екатерина Петровна доживает свою жизнь в полном одиночестве, даже перед смертью ей не удаётся увидеть родную дочь.

                                                     НАСТЯ

Настя живёт в Ленинграде, работает в Союзе Художников. И конечно ей некода навещать мать, она занята работой, хлопотами, чужими жизнями и интересами. Настя вдруг вспоминает о матери. Понимая, что опоздала, она идёт на вокзал, едва успевает на последний поезд. Плачет, вспоминая свою маму. Она не успела встретиться с мамой, приехала на второй день после похорон. Ей стыдно и больно, побыв немного дома, она уезжает, прячась от соседей и знакомых.

                                                      ТИХОН

Сторож. Он знал ее отца, уважал его. Приходил к Екатерине Петровне занимался хозяйством. Искренне жалеет женщину, видя её тоску по дочери. Тихон отправляет Насте телеграмму, сообщая, что ее мать умирает.

                                                    МАНЮШКА

Соседская девочка, она заботится о Екатерине Петровне. За её старушка дарит ей разные старомодные вещи. Она живёт в деревне,но она искренне пытается женщине, облегчить её страдания.

       

Зображення природи в оповіданні «Жага до життя» тісно пов'язане з психологічним станом головного героя.

Початок оповіді. Сонце сідає,\ дотліває, ховається. Перед очима героя простяглася пустеля. Підкреслюється самотність героя.

Перший день. «Сонце зійшло на північному сході — принай­мні там розвидніло, бо сонце ховалося за товщею сизих хмар». «Небо теж було сіре. А на небі ні сонця, ні навіть проблиску сонця». Закрите хмарами сонце, сіре небо підкреслюють тяжкі сумніви, що виникають у душі героя.

День другий. «Сонця не було. Земля й небо стали ще сіріші, аж темні». «Сонце підсушило кущики моху...». «Віяв холодний вітер, і перший сніг побілив вершки горбів... повітря сповнилось білою гущею. Почав падати мокрий лапатий сніг. Попервах він танув, ледве торкаючись землі, але дедалі снігопад густішав, і зре­штою сніг укрив .землю суцільним завоєм...». Як бачимо, усе на­вколо сіре, холодне, герой теж замерзає, почувається самотнім, з'являється безнадія.

Третій день. Описи природи відсутні. Герой самотній, байду­жий, він зрозумів, що має надіятися лише на себе, бореться за життя.

Четвертий день. «Знову туман». Увечері «він прийшов до тями, лежачи горілиць на кам'яному виступі. Гріло яскраве сонце». Поява сонця символізує надію на порятунок, яка з'явилася у героя — він побачив корабель.

П'ятий день. «Зійшло яскраве сонце... Погода стояла чудова...». Природа ніби вітає порятунок героя.