14) Ты отбираешь друга, чтобы быть в нем уверенным, и выбираешь по определенным критериям(добрый, честный и т.д.) Так же и с писателями
15) Если будешь вежливым, то все к тебе будут хорошо относится.
16) Поблагодарить - самое маленькое, что ты можешь сделать хорошее, а если ты и это сделать не сможешь - это очень плохо.
17) Настоящие друзья тебе
18) Не надо хвастаться, что ты мужественный, ты можешь показать это скромностью
19) Будь скромным, проявляй хорошее отношение к другим
20) Хороший рассказчик и слушать умеет и говорить
21) Невежда вредит сам себе, своим невеждеством.
Дуже комічно драматург демонструє повну неспроможність Журдена до великосвітських танців. Пісні аристократів видаються учневі нудними та тоскними, він любить невигадливі народні мелодії: «Про овечку». Вчитель філософії натовкує свого учня прописними істинами. Сміх до того ж викликає стійкість та впертість героя, який терпить весь цей хаос у своєму домі заради мети – виглядати справжнім аристократом.
Автор наголошує, що дворяни не є кращими за міщан, а часто навпаки. До того ж пан Журден заради своїх дурних ідей порушує лад та спокій у родині. Він навіть хоче пожертвувати щастям дочки Люсіль – забороняє ії виходити заміж за коханого Клеонта, який не є дворянином. Батьки Журдена були купцями, але тепер герой намагається будь-що відхреститися від них.
Вчителі та кравець лестять своєму бездарному учневі, з серйозним виглядом захоплюються його «успіхами», називають його «ваша милість», «ваша світлість» - дворянськими титулами. З таким само серйозним виглядом проголошують нісенітниці «турки», а насправді – перевдягені посланці Клеонта. Останній за до слуги все-таки вирішив домогтися руки Люсіль і видав себе за турецького аристократа.
