ответ:Дивакуваті люди… А кого ми так називаємо? Тих, хто світ бачить по-своєму, проблеми – там, де для інших їх не існує, і зовсім байдужі до власного добробуту.
Алонсо Кіхано – такий чоловік, бо він зачитується лицарськими романами. Ці твори настільки захоплюють його, що він починає жити ними. І це, здавалося б, природно для людини, якій подобається певний жанр чи вид мистецтва… Але це природно доти, доки наш герой живе цими романами, а не живе у цих романах. Тут відбувається зав’язка твору: реальність відсувається для Дон Кіхота на другий план, і він починає жити у світі середньовічного лицарства, вважаючи себе, звісно, одним з його представників.
Головний герой вигадує собі красиве ім’я. Справжньому лицареві цього недостатньо. Необхідний ще зброєносець, яким стає знайомий Дон Кіхота Санчо Панса. Новоспечений лицар дає гучне ім’я навіть своєму коневі: Росінант. Не може лицар і без дами серця, якою стає жінка з сусіднього села з поетичним пишним ім’ям Дульсінея Тобоська (ясна річ, це ім’я також вигадав наш лицар сумного образу). Зброю Дон Кіхот лагодить собі з того, що «завалялось» у домі ще з часів його прадіда. От, здавалося б, і все! Образ славного лицаря вийшов на славу, пере за каламбур. Але ж ні, ще не час зупинятися і милуватися цією картиною: жоден славний лицар не обходився без подвигів, які покриють його ім’я вічною славою. Отже, Дон Кіхот вирушає творити подвиги, показувати свою лицарську мужність та звитягу…
Объяснение:
В басне “Зеркало и Обезьяна” Иван Андреевич Крылов высмеивает недостатки людей. Мораль басни "Зеркало и Обезьяна" заключается в том, что люди легко замечают недостатки в окружающих, но с трудом признают свои собственные недостатки. В своей басне Крылов описал мораль,в конце произведения по всем правилам басенного жанра. Медведь указал Обезьяне на её невежество, но та готова увидеть недостатки всех своих «подружек», но только не свои.Басня учит нас быть внимательнее прежде сего к себе самому, а уж потом и ко всем остальным.Прежде всего, осуждать свои недостатки,а не чужие.Смысл этой басни также прекрасно отражен в русской народной пословице: "В чужом глазу соломину видит, а в своём - бревна не замечает".
