Статные осины высоко лепечут над нами найдите эпитет из предложения. Выпишите слово в переносном значении Зайкии

Стихотворение  " К Пущину" о дружбе, имеет адресата и представляет собою послание.   Лирическая миниатюра - отклик на реальное посещение лицейским другом опального поэта в Михайловском.Это воспоминание об их последнем свидании. Поэт помнит о радости , которую ему доставил звон колокольчика и появление на пороге своего дома  друга. Встреча была бесценной , потому что оказалась неожиданной и последней.  Позже стихотворение было доставлено Пущину в Сибирь.
 В  послании две части. В них перекликаются события. В первой части идет речь о  встрече с другом  в родовом имении Пушкина, вторая часть адресована уже сосланному  в Сибирь Пущину. Поэт использует  намеренно слова " высокого " штиля   "   " утешенье", " проведенье", " заточенье", чтобы подчеркнуть значимость и торжественность событий, их трагичность и высокий эмоциональный накал.
 Мольба  Пушкина  " к святому " провиденью была услышана и послужила  не только для Пущина, но и для других ссыльных декабристов "лучом света". В стихе  соединились и  скорбь, и великая дружба, и глубокое человеческое сочувствие, что сделало его шедевром русской лирики.

"Ода до радості" — ода, написана Фрідріхом Шиллєром для

дрезденської масонської ложі, у якій звеличується єдність усіх людей.

Рік написання — 1785. Тема — заклик в пісні людям об»єднатися. Ідея — возвеличення єдності усіх людей. Ода «До радості» стала гімном Європейського союзу, тому що вона містить заклик до світового суспільства стати єдиним, зрозуміти, що ми всі рівні і підкорюємся Богу.

Риторичні звертання: Радосте, небесна іскро! Обнімітесь,

міліони! Браття! певно над всі зорі Любий наш отець сидить. Поклонітесь, мілійони! Терпіте ж, мілійони! Ви ж, єхиди ви зрадливі, Пагуба вам, злочестиві! Браття! словом приязним Поминаймо всіх померших.

Риторичні запитання: Де ж небесний ваш отець?

Риторичні оклики: І нехай ся повна чаша Бризне з небес

вином! Генію добра не мертву Віру принесімо в жертву!

Порівняння: В райську церківцю твою, Ніби крильми, линем

бистро;  Судить бог, як ми самі.

Епітети: мізерного зерна, пишний мир, присяга

тверда, безвинну кров.

Метафори: нехай же й та година, Що про всіх вона єдина,

Буде в бозі сном смачним! нехай померші живі Будуть в дусі божім вік; Визвол з пут, із тих кайданів, Що насильство знай кує; Радосте, небесна іскро!