В стихах А. С. Пушкина и А. А. Фета много общего. Оба поэта писали о любви, почти всегда возвышенной и чуть печальной; о природе, опьяняющей чуткую душу; о поэзии, ради которой только и стоит жить. Каждого можно назвать мастером словесного изображения тончайших оттенков состояния души человека. Поэзия Пушкина и Фета наполнена философским смыслом, в ней человеческая жизнь соотнесена с вечной жизнью и обновлением природы. Метафоричность, повышенная эмоциональность и необычный синтаксис поэтам в создании уникальных художественных образов.
Но тем не менее есть существенное различие. А. Фет - приверженец теории "чистого искусства". В отличие от А. Пушкина, его не интересуют социальные проблемы общества, в числе его произведений нет ни одного стихотворения гражданского характера.
Объяснение:
в невеличкому районі на захід від площі вашінгтона вулиці показилися й розбились на вузькі смужки, що називаються прої. ці проїзди утворюють химерні кути й повороти. там одна вулиця перетинає навіть сама себе разів зо два. якомусь художникові пощастило відкрити надзвичайно цінні властивості цієї вулиці. уявімо собі, що збирач боргів з рахунком за фарби, папір та полотно, йдучи цим маршрутом, раптом стрічає самого себе, коли він уже повертається назад, не діставши в оплату жодного цента! отож люди мистецтва незабаром налетіли в старий чудернацький грініч-вілідж упошуках вікон, що виходять на північ, гостроверхих дахів xviii століття, голландських мансард і низької квартирної платні. потім вони притягли туди з шостої авеню кілька олов'яних кухлів та одну-дві жаровні й утворили «колонію».
