Написать хорошее эссе на тему "война". примерно 200 слов. опираться на произведение "судьба человека".

Недавно я прочитала повесть Ивана Сергеевича Тургенева "Ася". Я не знала о чем она и, увидев название, подумала, что речь будет вестись от лица главной героини - Аси. Но, как видно, я ошибалась. 
Повествование ведется от главного героя - мужчины, приехавшего в маленький немецкий городок. Там он встречается с еще одной русской семьей - братом и сестрой Гагиными. 
Ася - это сестра Гагина. В начале повествования совсем непонятно, какое отношение она имеет к названию повести. Автор называет произведение так, чтобы дать читателю понять, кто на самом деле является ключевым персонажем. 
Настоящее имя Аси - Анна. Но на протяжении всей повести к ней обращаются лишь по имени Ася. Почему же так происходит? ответ можно найти, если узнать значения этих двух имен: Анна - это грация и миловидность, а Ася - рожденная заново. Прочитав произведение, мы понимаем, что Тургенев не случайно выбирает имя для героини. Анна - девушка дворянского происхождения, по натуре она - истинная леди, но в жизни ей приходится нелегко, ей угрожает опасность и ей приходится вести "двойную жизнь", притворяясь совсем другим человеком. Поэтому автор и называет ее "рожденной заново" - она обретает новую жизнь. 
В повести ни рассказчик, ни Гагин не имеют имен. Я думаю, автор сделал это специально, использовал как некий художественный прием, чтобы еще сильнее подчеркнуть то, что Ася - главная героиня повести и все внимание следует сосредоточить на ее персоне. 
Рассказчик - Н.Н. - предстает перед нами в не очень ясном образе. Нигде не описывается конкретно его внешность. Нам известно лишь, что в момент, когда происходили события, описанные в повести, ему было двадцать пять лет. Собственно говоря, с этого и начинается повествование. Сам он человек добрый и открытый. Его больше интересуют люди, характеры и поступки, нежели памятники, музеи, природа. В толпе людей он чувствовал себя куда свободней, чем на природе в одиночестве. Это, на мой взгляд говорит о его общительности и желании познавать людей. Мне кажется, это и является его ключевой чертой. 
Образ Гагина автор нам дает точно. Гагин - красивый, молодой человек. "У Гагина было именно такое лицо, милое, ласковое, с большими мягкими глазами и мягкими курчавыми волосами". Вот так описывает рассказчик Гагина. По его (рассказчика) словам, сразу понятно, что он настроен к Гагину более чем радушно. Гагин открытый, отзывчивый, правдивый, любящий человек. 
Ася - очень миловидная девушка. "Было что-то свое, особенное, в складе ее смугловатого круглого лица, с небольшим тонким носом...". "Она была грациозно сложена". Вообще, характер Аси уловить довольно сложно. Она всегда разная, будто каждую встречу с рассказчиком играла какую-то роль. "Девушка-хамелеон", - так охарактеризовал ее Н.Н. Это и является главной характерной чертой Аси. 
У Н.Н. и Гагина сразу установились очень теплые дружеские отношения. Я думаю, что это произошло на почве общей любви к Асе. в начале Гагин просто понравился Н.Н., так как был мягким и счастливым человеком. Эти качества рассказчик очень ценил. позже, когда они познакомились поближе, Ася стала ниточкой, прочно связавшей дружеские узы.
Позже, совсем сблизившись с рассказчиком, Гагин решил раскрыть ему семейную тайну. Оказалось, что Ася - сводная сестра Гагина. Ее мать - бывшая горничная умершей матери Гагина. Ася девять лет жила у отца и не была знакома с Гагиным, но после его смерти Гагин взял ее к себе и они сильно сблизились, хотя первое время Ася дичилась Гагина. Я думаю, что Гагин поведал эту историю Н.Н. потому, что понял как неравнодушна Ася к Н.Н. 
У Н.Н. и Аси сразу возникает взаимная симпатия. Позже симпатия переросла в нечто большее. В Асе Н.Н привлекала ее душа, ее душевное состояние, ее непонятные поступки и перемены настроения. Но Ася думала, что Н.Н. презирает ее, поэтому и рассказывала Гагину о том, что кроме него никого не любит. Но позже она все-таки не выдержала и призналась во всем брату, после чего попросила немедленно покинуть с ним город. После множества раздумий Н.Н. сам запутался и загнал себя в тупик. Ася, видно, тоже совсем запуталась. В итоге, как бы то ни было, все закончилось крайне печально. Ася и Гагин уехали из города.Как бы ни старался Н.Н., но напасть на их след он так и не смог. И все-таки ни одна женщина не смогла заменить рассказчику Асю. Это еще раз говорит нам о том, что настоящая любовь никогда не умирает...

Объяснение:

Чорнильне серце» — книга про книгу з аналогічною назвою. Написала її Корнелія Функе. Це початкова книга трилогії.

Головні герої: чоловік на ім’я Мо та його дочка-підліток Меггі. Виявляється, що у Мо є диво-здібності: коли він читає книгу, з неї «виходять» герої, але натомість до книги потрапляють люди з реального світу. Таким дивним чином, багато років тому, коли його донька ще була зовсім маленькою, Мо помістив до книжкового світу свою кохану дружину, а зі сторінок книги, яка називається «Чорнильне серце», зійшли лиходії: головний — Каприкорн (Козеріг), прислужник Баста та мандруючий артист, той, хто поїдає вогонь, Вогнерукий.

Після цього їм з донькою доводилося постійно переїздити з одного місця на інше. Дівчинка не розуміла, чому так відбувається. Насправді ж Мо хотів уберегти її та себе від Каприкорна, бо той бажав влади над його здібностями і хотів, аби Мо вичитував для нього з книжок усе, що йому заманеться. А найбільшою його метою було оживити, витягти у цей світ Тінь, яка може вбивати все і всіх.

Одного разу Меггі помітила, що до їхнього дому прийшов незнайомий чоловік. Виявилося, що це Вогнерукий хотів попередити її батька про те, що на його слід натрапив Козеріг. Вони змушені чимдуж втікати до маминої сестри на ймення Елінор. Вогнерукий їх не полишає і мандрує з ними.

По приїзду до тітки, Меггі звертає увагу на величезну кількість книг, які, як виявилося, тітка збирає до власної колекції. Батько просить родичку сховати книжку «Чорнильне серце». Служки Каприкорна беруть в полон Мо. Їх з Меггі підставив Вогннерукий. Виявилося, що Каприкорн дав обіцянку, що до йому повернутися у рідний світ за палітуркою.

Вогнерукий, Меггі та Елінор шукають Мо. Вони потрапляють до лап Басти. Той закриває їх у будівлі. Козеріг відбирає книжку у дівчинки. Лише тут вона дізнається правду про долю мами та про відсутність постійного дому.

Каприкорн має на меті залишити у світі тільки один примірник книги, щоб він був лише для нього. За його задумом, тоді його не вийде запроторити до книги, але він зможе визволити Тінь.

Мо з примусу вичитує з «Острова скарбів» багато золота, а з «1000 і 1 ночі» — Фаріда, хлопця-підлітка.

Вогнерукий розуміє, що був використаний і натомість нічого не отримає, тож, будучи людиною доброю, рятує з полону усіх. Мо, отримавши надію визволити кохану, вирушає зі всіма, крім Елінор, яка їде додому, на пошуки автора «Чорнильного серця», аби взяти у нього ще один примірник книги. Феноліо, з-під пера якого вийшла книжка, говорить, що не має більше навіть рукописів.

Пізніше письменника та Меггі бере в заручники Баста, сподіваючись, що Мо прийде рятувати доньку.

Виявляється, що Меггі теж володіє даром вичитування. У неї виходить витягти з книги фею Дінь-Дінь.

Каприкорну стає відомо про те, що дівчина теж може вичитати Тінь, тож Мо тепер йому не потрібний. Меггі за наказом вичитала олов’яного солдатика.

Козеріг вирішує вибрати день, коли Меггі матиме визволити Тінь, аби та вбила Вогнерукого за зраду та служку Резу. Останню дістав з книги Даріус, який недосконало володів умінням чарівного читання. Реза через його помилку була німою. Меггі стає зрозуміло, що служниця — її мати.

Феноліо та Мо вигадують нову кінцівку для книжки, яку Меггі має зачитати. Фарід разом з Мо відволікає лиходіїв підпалом будинку, а Меггі читає з аркуша, але щось робить невірно і запроторює до книги її автора і таки визволяє Тінь. Вона ж знищує Козерога та декого з його служок. Тінь стає життям всіх, хто втратив життя на сторінках. Баста втік.

Меггі обіймаю маму. Тепер вся їхня сім’я має остаточну оселю — помешкання Елінор, у садочку якої залишаються жити чарівні істоти, визволені з книги читанням.

Але на цьому історія не закінчується, адже дехто з лиходіїв блукає цим світом, а Феноліо, навпаки, мешкає в книзі.