Сравните поведение графа, в 1 и 2 дуэли из повести Пушкина дуэль.

1.Девушка у воды и смотрит на тихое бирезовое озеро.здесь очень красивые расветы .Облака с солнца меняют цвета .Мне очень приятно сидеть на берегу и наблюдать за вадой.Озеро красиво .Везде очень тихо ,тепло.Особенно вода стала прозрачной,а песок уже остыл.Девушка сидит на берегу озера любуяс прекрасным пейзажем.Я люблю наблюдать как вада течет и протикает по озеру.2.Аленушка сиротка .У нее нет родных ,никто ее не и никто ей не Вот она и пришла сюда в лес к озеру,посидеть и погоревать в одиночестве.Художник показывает душевную красоту Аленушки.Люди не жалеют сиротку,а вот природа ей словно сочувствует и грустит вместе с ней.3.На золотисто коричневом фоне изображена дутая стеклянная ваза,в которой красуются необыкновенные цветы.Краски для которых автор подобрал нарочито нежных пастельных оттенков лиловы сиреневого и бело розового ,и лишь один цветок выделяетсяна общем .Картина просто красата природа цветы как живые.

 Ода написана видатним німецьким письменником, поетом, драматургом Ф.Шиллером  у 1785 році. Тема — заклик в пісні людям об»єднатися. Ідея — возвеличення єдності усіх людей. Ода «До радості» стала гімном Європейського союзу, тому що в ній є заклик стати єдиним суспільством, зрозуміти, що ми всі рівні і підкорюємся Богу.

 

Риторичні звертання: Радосте, небесна іскро! Обнімітесь, міліони! Браття! певно над всі зорі Любий наш отець сидить. Поклонітесь, мілійони! Терпіте ж, мілійони! Ви ж, єхиди ви зрадливі, Пагуба вам, злочестиві! Браття! словом приязним Поминаймо всіх померших.

 

Риторичні запитання: Де ж небесний ваш отець?

 

Риторичні оклики: І нехай ся повна чаша Бризне з небес вином! Генію добра не мертву Віру принесімо в жертву!

 

Порівняння: В райську церківцю твою, Ніби крильми, линем бистро;  Судить бог, як ми самі.

 

Епітети: мізерного зерна, пишний мир, присяга тверда, безвинну кров.

 

Метафори: нехай же й та година, Що про всіх вона єдина, Буде в бозі сном смачним! нехай померші живі Будуть в дусі божім вік; Визвол з пут, із тих кайданів, Що насильство знай кує; Радосте, небесна іскро!