Подорожуючи з духами Минулого, Теперішнього і Майбутнього, Скрудж починає розуміти, як багато він втратив у житті, і головне — перестав дивитися на світ як дитина, перестав радіти і перестав давати радість іншим. Час невблаганно іде, приходить смерть. Як про нього згадають люди? Тільки назвуть "старим скнарою".
І Скрудж починає розуміти, що гроші — це не головне в житті. "Звичайно, добре слово, привітний усміх грошей не коштує; але часом добре слово — дорожче нам від великих коштів", — так думає тепер Скрудж. Тобто він починає бачити у своїх ближніх, — навіть у тих, хто не має ні грошей, ні долі, — таких самих людей, як він сам. І дивна річ — він став почуватися щасливим: "Я почуваю себе легким, як пушинка; щасливим, як ангел, веселим, як школяр; у мене голова крутиться, як у п'яного... Ой, який же я щасливий!"
Скрудж зрозумів нарешті, що щастя в тому, щоб приносити добро людям. Ось чому він перероджується.далі у Діккенса все відбувається, як у казці: "Скрудж став таким добрим другом, добрим господарем і доброю людиною, що навряд чи й був другий такий у доброму старому Лондоні або в якому іншому доброму місті в доброму старому світі".
Главный герой рассказа— мальчик из эскимосского племени по имени Киш. Кишу было тринадцать лет, он был здоровым, сильным и смышленым. Главным в его характере были гордость и чувство справедливости. Люди стали уважать его за то, что он изобрел как убить полярного медведя, всегда справедливо делил мясо и себе оставлял столько, сколько нужно для пропитания. Он стал первым человеком в поселке, его имя помнили люди его племени, потому что «в жилах у него горячая кровь, а в сердце — мужество мужчины», он вел себя с достоинством и был честен и справедлив.
Объяснение:
