Я хочу рассказать о картине И. Э. Грабаря “Февральская лазурь”. И. Э. Грабарь – русский художник, пейзажист 20-го века.
На полотне изображен солнечный зимний день в березовой роще. Солнце не изображено здесь, но мы видим его присутствие. От берез падают фиолетовые тени. Небо ясное, синее, без облаков.
Всю поляну покрывает снег. Он на полотне разных оттенков: синего, белого, голубого.
На переднем плане холста стоит большая, красивая береза. Она старая. На это указывает толстый ствол и большие ветки. Рядом с ней находятся более молодые берёзы. Они не очень большие и тонкие. На заднем плане картины мы видим темный лес. Но общее настроение пейзажа радостное. Смотря на него хочется улыбаться
Картина художника Грабаря мне очень понравилась! Изображенный на ней пейзаж прекрасно передают всю красоту зимнего леса! Теперь я знаю, что деревья могут быть красивыми как летом, так и зимой!
суд пила́та — описаний у євангелії суд римського прокуратора юдеї понтія пилата над ісусом христом. суд пилата входить до страстей христових.
через те що первосвященики і начальники єврейські засудили ісуса хритса на смерть і самі не могли виконати свого вироку, вони його до правителя країни (ігемона або претора) в юдеї. тоді римським правителем був понтій пилат. була пасха і пилат приїхав на її святкування у єрусалим і жив неподалік від храму, в преторії, тобто у будинку головного судді, претора. перед преторієм був викладений кам'яний майданчик, який називався ліфострон, а по єврейськи гаввафа
рано-вранці, тієї ж п'ятниці, первосвященики і начальники юдейські зв'язаного ісуса христа на суд до пилата, щоб він затвердив смертний вирок. та самі не пішли в преторію, щоб не осквернитися перед пасхою, тому що увійдуть у дім язичника.
пилат вийшов до них і, побачивши членів синедріону, запитав їх: «у чому ви звинувачуєте чоловіка цього? » вони відповідали: «якби він не був злочинець, ми не видали б його тобі». пилат сказав їм: «візьміть його ви, і за законом вашим судіть його». вони ж сказали йому: «нам не дозволено віддавати на смерть нікого». і почали звинувачувати спасителя, кажучи: «він розбещує народ і забороняє давати податок кесареві, називаючи себе христом царем». пилат запитав ісуса христа: «ти цар юдейський? » ісус христос відповів: «ти кажеш». коли ж первосвященики і старійшини звинувачували спасителя, він не відповідав. пилат сказав йому: «чи не чуєш, скільки свідчать проти тебе? » але й на це спаситель нічого не відповів, так що пилат був здивований. потім пилат увійшов у преторію і, покликавши ісуса, знову запитав його: «чи не ти цар юдейський? » ісус христос сказав йому: «чи від себе ти говориш це, чи інші сказали тобі про мене? » (тобто: чи сам ти так думаєш, чи ні? ) «хіба я юдей? — відповів пилат. — твій народ і первосвященики видали тебе мені; що ти зробив? » ісус христос сказав: «царство моє не від світу цього: якби від світу цього було моє царство, то слуги (піддані) мої змагалися б за мене, щоб я не був виданий юдеям; але нині царство моє не звідси». «отже, ти цар? » — запитав пилат. ісус христос відповів: «ти говориш, що я цар. я для того народився і для того прийшов у світ, щоб засвідчити істину; кожен, хто від істини, слухається голосу мого».
з цих слів пилат побачив, що перед ним стоїть проповідник істини, вчитель народу, а не бунтівник, який іде влади римлян. пилат сказав йому: «що є істина? » і, не чекаючи відповіді, вийшов до юдеїв на ліфостротон й оголосив: «я ніякої провини не знаходжу в ньому». первосвященики і старійшини уперто наполягали на своєму, кажучи, що він підбурює народ, навчаючи по всій юдеї, починаючи з галилеї.
пилат, почувши про галилею, запитав: «хіба він галилеянин? » і довідавшись, що ісус христос з галилеї, він повелів відвести його на суд до галилейського царя ірода, який, з нагоди пасхи, був також в єрусалимі. пилат розумів що ісус ні в чому не винний і йог безпідставно звинувачують, тому він був би радий відійти від цього неприємно
