Головним предметом світоглядних пошуків для героя тепер стає втілення в життя філософії "нового гедонізму": "Він мріяв створити нову філософію життя, яка матиме своє розумне обґрунтування, свої послідовні принципи, і найвищий сенс життя марився йому в одухо-творенні відчуттів і емоцій". У долі Доріана Грея Вайльд розкрив трагедію реального протиріччя: задоволення, що стало самоціллю, породжує не радість, а муки.
Доріан стає жертвою своєї максималістської пристрасті - любові до самого себе. Загальне забарвлення злочинів Доріана - абсолютна аморальність. Думаючи винятково про свою особу, він її і зруйнував. Доріан гине, коли здіймає руку на Прекрасне, яке вічне. Знову відбувається фантастичне перевтілення, і все стає на свої місця: портрет сяє красою, а на Доріановому обличчі проступають усі скоєні ним злочини. Сам вигляд мертвого Доріана Грея антиестетичний. Вайльд, усупереч своїй програмі, зобразив не лише душевну кризу свого героя, але й привів його до кари.
1814, 3 (15) октября – родился в Москве.
1817 – умирает мать писателя Мария Михайловна, отец отдает сына на воспитание бабушке по матери Е. А. Арсеньевой.
1817 – 1826 – детские годы в селе Тарханы Пензенской губернии.
1827 – 1829 – учеба в Университетском благородном пансионе.
1829 – создание первой редакции «Демона».
1830 – 1832 – учеба в Московском университете. Создание стихотворения «Парус».
1831 – умирает отец писателя Юрий Петрович.
1832 – 1834 – учеба в Школе гвардейских подпрапорщиков в Петербурге. Создание произведений о жизни военных, работа над исторически романом «Вадим».
1834 – поступает в Лейб-гвардейский Гусарский полк в звании корнета.
1835 – создает драму «Маскарад».
1837 – пишет стихотворение в память о Пушкине «Смерть Поэта». Первая ссылка на Кавказ, служба в Нижегородском драгунском полку.
1838 – служба в Гусарском Его Величества полку. Публикация стихотворения «Песня про купца Калашникова».
1838 – возвращается в Петербург, печатается в журнале «Отечественные записки», создает поэмы «Демон» и «Мцыри».
1839 – публикация стихотворения «Дума» в журнале «Отечественные записки».
1840 – дуэль с сыном французского посла Эрнестом де Барантом на Парголовской дороге за Черной речкой. Вторая ссылка на Кавказ. Выход единственного прижизненного сборника стихотворений, публикация романа «Герой нашего времени»
1841, 15 (27) июля – дуэль между Лермонтовым и Мартыновым у подножия горы Машук. Гибель поэта.
1841, 17 (29) июля – похороны Лермонтова на Пятигорском кладбище.
1842, апрель – перезахоронение тела поэта в семейном склепе в селе Тарханы.
