Напишите мини-сочинение(10 предложений) о том ,какое изученное в 6 классе произведение больше всех понравилось и почему.

Тлумачний словник говорить нам, що "Поезія — художньо-образна словесна творчість, це твори, написані віршами". Ось таке сухе, безбарвне пояснення. Та чи пояснює воно суть явища? Напевне, що - ні. Адже поезія, це, перш за все ( хоч як не банально це звучить)- музика душі. Це жива, непідробна емоція, що зачіпає в душі найпотаємніші струни, змушує людскі душі звучати в унісон. Лише пезія передасть смуток і відчай, біль і радість, все те для чого недостатньо простих слів.
    Нажаль, в сучасному, прагматичному світі лишаєтся так мало місця для поезії. Саме тому, люди, закохані в поетичне слово об'єднуются в клуби люителів поезії. Існує такий клуб і при вільшанській бібліотеці. Третій рік ( від самого заснування) керує клубом любителів поезії та поетів-початківців Слатіна Олена Михайлівна.Пенсіонерка, культпросвітпрацівник в минулому і на заслуженому відпочинку не покладає рук- пише вірші, приймає участь у художній самодіяльності, являєтся позаштатним кореспондентом "Вістей Дергачівщини", гуртує наколо себе таких же не байдужих людей. Різні люди зібралися в клубі- і пенсіонери і школярі і учителі і робітники. Та всіх їх об'єднує любов до поетичного слова.
    Серед учасників клубу є і такі, що вже мають в своєму доробку видані книги, так наприклад Людмила Федорівна Кійко, що вже видала свою першу книгу для дітей "Золотий онучок". А також є й самвидавчі книги- "Ранкова кава та шум дощу" Сашка мовчана та "Під знаком Діви" Олени Слатіної.
     Можна ще згадати Олексія Гичку, Грицай Яну, Олену Чорнобай, Анну Мовчан, Надію Федьо,Чепку Альону та інших. І хоч вірші дуже різні за рівнем і, подекуди, ще далекі до досконалості, та є в них головне- справжні, непідробні емоції, жива музика душі. Пропоную читачам ознайомитись з творчість клубчан:

Нетрудно понять, что теперь для читателя «Мертвых Душ» не совсем понятна эта авторская идея: он имеет перед глазами только первую часть поэмы, в которой мелькают лишь случайные обещания на то, что в будущем рассказ примет иной характер, – до личного «душевного дела» писателя читателю нет дела. Поэтому приходилось судить произведение, оставив замыслы автора, не копаясь в его душе. И вот, современная и последующая критика, вопреки Гоголю, сама определила идею произведения. Как раньше в «Ревизоре», так и в «Мертвых Душах» усмотрено было желание автора указать на безобразие русской жизни, которое, с одной стороны, зависело от крепостного права, с другой стороны, – от системы управления Россией. Таким образом, идея «Мертвых Душ» большинством была признана обличительной, автор – причислен к благородным сатирикам, смело бичующим зло современной действительности. Словом, произошло то же, что раньше было с «Ревизором»: 1) идея автора была одна, а результаты его творчества привели к выводам, которых он совсем не желал, не ожидал... 2) как относительно «Ревизора», так и относительно «Мертвых Душ» нам приходится устанавливать идею произведения не только без автора, но даже вопреки его желаниям: мы должны видеть в этом произведении картину отрицательных сторон русской жизни, и в этой картине, в её освещении, усмотреть великий общественный смысл произведения.