ответ:
принц датський гамлет, який є головним героєм трагедії, — це типовий інтелігент-гуманіст ренесансного ґатунку. він щиро вірить у людину — найдосконалішу з усіх істот. гамлет — студент одного з найвідоміших університетів. він друзями й сповнений палкої любові до життя. головний герой не знає, що його уявлення про світ розвіється мов дим при першому зіткненні з реальністю. гамлетові доведеться відчути, так би мовити, всі сумніви, властиві людині взагалі, і два суперечливих почуття оволодіють його душею,
гамлет повертається в ельсінор після несподіваної смерті його батька-короля. принц дізнається, що його мати, королева гертруда, надто швидко вийшла заміж за нікчемного й хитрого клавдія, який і отруїв короля. таким чином, королева гертруда зрадила не тільки чоловіка, але й сина. гамлет присягається помститися за смерть батька. віднині помста стає головним змістом його життя.
у відомому монолозі гамлета про людину шекспір показує руйнівну душевну боротьбу між ідеальними уявленнями й жорстокою реальністю. ганебне вбивство батька, непристойне й протиприродне заміжжя матері, зрада друзів, слабкість та легкодухість коханої, підлість придворних — усе це наповнює душу принца нестерпними стражданнями. гамлет усвідомлює, що данія — це тюрма, що вік розладнався, а час звихнувся. отже, віднині головний герой залишається сам на сам із потворним світом, де панують хіть, жорстокість, ненависть.
одягши маску дурнуватого блазня, гамлет вступає у двобій із світом, сповненим зла. принц убиває царедворця полонія, який шпигує за ним, викриває зраду своїх товаришів по університету, відмовляється від офелії, яка неспроможна протистояти недоброму впливові й втягнена в інтригу проти гамлета.
Князь Владимир Мономах стремился поддерживать мирные отношения, избегать усобиц между русскими удельными князьями. Но, как это ни парадоксально, миротворческие устремления часто приводили Мономаха в самый центр кровавых усобиц. Первое серьезное военное столкновение в биографии Владимира Мономаха произошло в 1077 г. Тогда он выступил против половцевпо приказу Изяслава, киевского князя. В 1078 г. Мономах принял участие в междоусобном споре о киевском княжении, которое досталось в итоге его отцу. В том же году он получил от отца в княжение Черниговские земли, где отстроил замок (в Любече выдержать серьезную осаду. Но, когда в 1094 г. под его стены пришел Олег Святославич с войском половцев, захотевший вернуть княжение своего отца, Владимир не стал сражаться. Он ушел с дружиной в Переяславль, который после занятия смоленского престола передал своему брату.
Будучи смоленским князем, Владимир не только стремился наладить мирные отношения с соседними князьями, но и им в борьбе с врагами. Он являлся организатором съездов удельных князей в Любече (1097 г.) и в Витичеве (Уветичах) (1100 г.).
Хотя отец завещал великое киевское княжение именно ему, Владимир Мономах отказался от этой великой чести и назвал князем киевским Святополка 2-го Изяславича, своего двоюродного брата. Позже Мономах оказывал Святополку в походах на кочевников-половцев. Завещание Всеволода осуществилось только после смерти Святополка 2-го в 1113 г. На правление Владимир Мономах был призван верхушкой киевской знати, устрашившейся разгоревшегося народного восстания против ростовщиков. Князь не только подавил смуту, но и счел необходимым разобраться в причинах ее возникновения. Стремясь предотвратить повторение подобного, он урегулированию норм долгового права, что было отражено в Уставе Владимира Мономаха. Этим Уставом отменялось холопство за долги, устанавливался точный размер взимаемых процентов, что улучшало положение должников и наемных работников (закупов)
