Возле белой колонны в черном концертном зале:

Мы присели с мамой, куда нам тетеньки указали.

(Мама выдала мне пиджак и смахнула с него шерстинки

И сказала: какие кеды? Надень ботинки.)

Выходили люди, поблескивали очками

И водили смычками, а после цокали каблучками.

А потом вышла девушка, поклонилась и без улыбки

Заиграла на скрипке.

Заиграла на узкой скрипке.

Так она играла, что я все забыл и замер.

Так она играла, как будто я сдал экзамен,

Долетел до орбиты и вижу спину земного шара.

Так она играла, что публика не дышала.

Будто до разгадки тайны осталась самая малость.

Сердце ходуном ходило и долго не унималось.

И был строг ее профиль, и тонко было запястье.

И я видел, как сквозь нее проступало счастье.

И мы вышли на воздух, и мама меня спросила:

— По мороженому?

— Нет-нет, — я сказал.



Задание:
1. Сформулируйте проблему, поставленную автором (над каким вопросом размышляет писатель?)
2.Дайте логически выстроенный текстовый комментарий проблемы (5-7 предложений): Что делает автор, чтобы раскрыть эту проблему? Какими средствами пользуется и зачем?
3. Сформулируйте позицию автора (идею текста): Что хочет сказать автор? Чему учит? К чему призывает?

Ярило

Ярило (Ярила, Яровит, Яромир) – славянский бог неистовой страсти, неудержимой силы, бог весны и расцвета всех жизненных сил человека. Ярило считался младшим из солярных богов (после Дажьбога и Хорса), входил в пантеон Ясуней и в поколение «боги-внуки» (по другой версии «боги-сыновья»). Был незаконнорожденным сыном Додолы и Велеса.

В системе религиозных верований наших предков Ярило бог стал воплощением весеннего солнца, только что покинувшего неласковые объятия зимы (Мары). Поэтому отличительными чертами характера этого бога были неистовость, искренность, чистота. Он олицетворял собой возрожденное солнце, полное живительной энергии, необходимой всем земным существам. Безусловно, утверждение о том, Ярило - бог солнца также является абсолютно верным. Просто в отличие от Хорса (зимнее солнце) и Дажьбога (летнее солнце) Ярило был воплощением солнца весеннего. Стрелы Ярилы при этом обращались солнечными лучами и в соответствии с некоторой сакральной символикой этого бога могли расцениваться как стрелы любви.

Но наиболее устойчивая ассоциация Ярилы – это весна. Во всей ее красе и великолепии. И как мы видим, совсем не зря культуры, сажаемые под весну, славяне называли «яровыми». А «ярицей» именовалось засеянное пшеничное поле.

Письменник-фантаст, народився в Нью-Йорку в 1928 році. Він рано навчився читати і з дитинства мріяв стати письменником. Вже перші фантастичні оповідання, які друкувалися в журналах, подобалися читачам, і редактори з нетерпінням чекали нових. Розповіді Шеклі виділяються невичерпною фантазією, тонким гумором, неординарними фантастичними сюжетами. У 2005 році письменник побував на Україні, чим порадував численних шанувальників його творчості. На жаль, в грудні цього ж року Роберт Шеклі після важкої хвороби пішов з життя, залишивши незавершеними багато творчих планів.

В оповіданні «Запах думки» Шеклі показує аварійну ситуацію в космосі, коли поштовий корабель здійснює вимушену посадку на першу-ліпшу планету, в атмосфері якої достатньо кисню для дихання людини. Кожна незнайома планета загрожує людині як невідомої флорою, так і ворожою фауною. Пілот потерпілого аварію космічного корабля Лерой Кливі в очікуванні порятунку стикається на цій планеті з дивними звірами, що не мають ні очей, ні вух, але які якимось чином переслідують його. Кливі, нарешті, розуміє, що хижаки орієнтуються по «запаху» його думок.

Лерой Кливі зміг врятуватися лише завдяки силі свого розуму, так як людина, дійсно, істота розумна і може знайти вихід в екстремальній ситуації завдяки зусиллям волі і розуму. Кливі останнім зусиллям волі змушує хижаків відступити, представивши себе вогнем, який спалює все на своєму шляху. Ось він, порятунок! Але яке ж було його розчарування, коли дощ погасив весь вогонь. Виявляється, це наспів корабель порятунку, і, побачивши, що бушує пожежа, команда включила систему пожежогасіння . Рятувальників здивувало те, що на тілі Лероя Кливі, який стояв у самому центрі пожежі, не було жодного опіку.

Сила розуму, сила волі, неординарне мислення, – ось що виділяє людину серед тваринного світу. Ці якості допомагають йому сконцентруватися і вижити в несприятливих умовах, а також вистояти в боротьбі зі стихіями.