Охарактеризуйте одну из трагедий А.П. Сумарокова как произведение классицизма («Хорев», «Синав и Трувор», «Ярополк и Димиза», «Димитрий Самозванец» – по вашему выбору). Объем работы 2-3 страницы. Укажите источники, хотя бы 3 Алгоритм выполнения задания

1) Прочитайте текст выбранного вами произведения, пользуясь при этом примечаниями/комментариями.
2) Ознакомьтесь с необходимыми для выполнения задания материалами (о классицизме, о классицистской трагедии, о данном произведении) по доступным источникам (печатным или электронным).
3) Выберите 5 наиболее значимых, по вашему мнению, аспектов характеристики произведения в заданном ключе.
4) Охарактеризуйте произведение по данным аспектам, мотивируя свои суждения отсылками к тексту трагедии, к учебной литературе, к научно-критическим работам.

Казка — фантастична картина світу, та в ній алегорія, що допомагає зрозуміти цей світ. Що таке добро? Здається, зрозуміло — це коли комусь зробили добре. Але в казці добра фея робить добро нікчемному огидному Цахесу Цінноберу, просто жаліючи його каліцтво та його нещасну матір. Та чи оцінив добро Цахес? Адже фея сподівалася, що він почує її: "Ти не той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з людиною, на чиїх крилах ти, безкрила каліко, підносишся!" Та Ціннобер був з тих, хто все приймав як належне, не обтяжуючи себе ані зусиллями, щоб стати розумнішим, добрішим, вихованішим, ані докорами совісті. Більше того, він сіяв навколо себе невіру в добро, розчарування. Він робив нещасними людей, які своєю працею й талантом довели, що мають право на повагу, щастя, славу. Отож, добро, зроблене негідній людині, породжує зло. А невігластво сіє зло тим більше, чим вище піднеслась людина, яка безапеляційно судить про все. Таким невігласом у казці є не тільки Ціннобер, але й Мош Терпін — професор, що, одержавши посаду директора всіх природничих справ удержав), "цензурує та ревізує сонячні й місячні затемнення". Отже, виходить, зовсім не зовнішність і не посада роблять людину освіченою, доброю, порядною. Навіть фея у кінці говорить до Цахеса: "Бідний Цахес! Пасинку природи! Я бажала тобі добра! Можливо, я помилялася, думаючи, що чудесний зовнішній хист, яким я тебе обдарувала, осяє благотворним променем твою душу..."
У казці своя філософія, зовсім не казкова. Філософський смисл твору якраз і полягає в тому, аби попередити людство: ніхто, окрім вас самих, не зробить вас розумними, добрими, освіченими. Для цього треба докладати зусиль, працювати, бо те, що не зароблене, — нетривке, ненадійне, бо чуже!

Зимой заставила найти ей подснежники! Обещала за них золото. Сестры с мачехой повелись на это, но не сами побежали за подснежниками, а заставили падчерицу. Она случайно нашла месяцев, сидящих у костра. Они ей. (Дальше сюжет прочитай те сами)
Общее-у обеих нет родителей. В конце королева становится такой же доброй, как и падчерица. 
Различия-падчерица-бедная, ее жалко, мачеха с сестрами ее ненавидят, заставляют делать всю работу. В то время как королева-жестокая и капризная. Заставляет делать всех все, что "ее правая нога захочет"
Мачеха и ее дочка выступают в пьесе носителями зла, бесчеловечности. Жадность, стремление поживиться за чужой счет, лицемерие, подлость - эти их качества и делает поэт предметом сатирического изображения. Он сознательно гиперболизирует эти черты характера, доводит до абсурда, вызывая тем самым у юного зрителя отвращение к этим героям, желание бороться со всем, что принижает человека. В том же сатирическом ключе драматург дает и образы королевы и ее придворных. Какой-то безжизненностью веет от наставника королевы, который при всей своей «учености» далек от жизни, от понимания людей, все многообразие окружающего он сводит к нескольким латинским названиям.