1. Сведения об авторе (коротко, 2-3 предложения). 2. Тема (о чём книга); проблема или проблематика (вопрос или вопросы, над которыми автор предлагает задуматься читателям).
3. Основные события.
4. Главные герои произведения.
5. Какой герой понравился больше всего и почему?
6. Общие впечатления о книге.
Обратите внимание! Произведения объёмные, изучаются в течение 2-3 уроков, т.е. обзорно, поэтому предварительное самостоятельное знакомство с этими произведениями обязательно!
Список литературы для 8 класса
(к учебнику под редакцией Коровиной В.Я.):
Устное народное творчество
Житие Александра Невского
«Шемякин суд»
Русская литература 18 века
Д.И.Фонвизин. Комедия «Недоросль»
Русская литература 19 века
А.С.Пушкин. Повесть «Капитанская дочка». «Пиковая дама».
М.Ю.Лермонтов. Поэма «Мцыри».
Н.В.Гоголь. Комедия «Ревизор», повесть «Шинель»
М.Е.Салтыков – Щедрин. Роман «История одного города». Сказки («Премудрый пескарь» и др.)
Н.С.Лесков. «Старый гений». Рассказ «Зверь», «Железная воля», «Бесстыдник» и др.
Л.Н.Толстой. Рассказы «Алёша Горшок», «Ягоды», «Сказки», «После бала» и др.
А.П.Чехов. Рассказы «Человек в футляре», «Крыжовник», «О любви», «Письмо к ученому соседу», «Смерть чиновника», «Канитель» и др.
Русская литература 20 века
И.А.Бунин. Рассказы «Солнечный удар», «Кавказ», «Стёпа», «Святая любовь», «Муза» «Поздний час», «Дурочка» и др.
А.И.Куприн. Рассказы «Последний дебют», «Куст сирени», «Олеся», «Суламифь» и др.
И.С.Шмелев. Рассказы
М.А. Осоргин. Рассказы «Шахматный болван», «Приключения куклы» и др.
Тэффи. Рассказы «Человекообразные», «Брошечка», «Жизнь и воротник», «Тонкая психология» и др.
М.М.Зощенко. Рассказы «Аристократка», «Жертва революции», «История болезни» и др.
А.Т.Твардовский. Поэма «Василий Тёркин».
А.П.Платонов. Рассказ «Возвращение»
Стихи и песни о ВОВ
В.П.Астафьев. Рассказы

Зарубежная литература
У.Шекспир. Трагедия «Ромео и Джульетта»
Ж.-Б.Мольер. Комедия «Мещанин во дворянстве»,
Дж.Свифт. Роман «Путешествие Гулливера…»
В. Скотт. Роман «Айвенго»
ДЛЯ ДОПОЛНИТЕЛЬНОГО ЧТЕНИЯ
О твоих ровесниках

А. Грин. Повесть «Бегущая по волнам», рассказы «Ерошка», «Пассажир Пыжиков», «Лесная драма» и др.
Н. Дубов. Рассказ «Мальчик у моря»
Р. Погодин. Рассказы «Сколько стоит долг», «Мы сказали клятву» и др.
В. Железников. Повесть «Чучуло»
О природе и животных
Г. Скребицкий. Повесть «От первых проталин до первой грозы»
Зарубежная литература
Ч. Диккенс. Роман «Большие надежды»
А. Дюма. Роман «Три мушкетера»
В. Скотт. Роман «Квентин Дорвард»
М. Твен. Роман «Принц и нищий»
Приключения, фантастика
А. Беляев. Роман «Человек-амфибия»
Ж.Верн. Роман «Двадцать тысяч лье под водой»
И. Ефремов. Повесть «Звёздные корабли»
Ф. Купер. Роман «Пионер», повесть «Следопыт», роман «Зверобой»
Г. Уэллс. Роман «Человек-невидимка»
К. Булычев. Повесть «Девочка с Земли»​

Ще в эподах у Горація намітився шлях до поезій, які він назвав "Пісні" ("Carmina"). Під цією назвою він видав у 23 р. збірка ліричних віршів, у трьох книгах. Вони були написані між 31 і 23 р. до н. е. Ними він хотів закінчити свою поетичну діяльність. Але на прохання Серпня він описав ще військові подвиги його пасинків Тіберія і Друза і, приєднавши до цих віршів та інші, видав останню, четверту книгу в 13г. до н. е.

Ліричні вірші Горація вже в античності стали називатися одами, і таку назву вони зберегли до нашого часу.

Захоплюючись грецькою поезією, Горацій ставить собі в заслугу, що він переніс на римську грунт грецьку лірику - мистецтво Алкея, Сафо, Анакреонта.

Правда, до Горація неотерики і головним чином Катулл користувалися метричними розмірами еолійських поетів, Горацій же збагатив римську поезію, застосовуючи в різних варіаціях строфи алкееву, сапфическую, асклепиадову.

Перший збірник складається з 38 віршів. Перші шість од третьої книги отримали назву "римських од", так як у них прославляються Рим і політика Серпня.

Збірка відкривається віршем, присвяченим Меценату. Люди проявляють схильність до різних занять, говорить Горацій, але поезія стоїть вище всього, і справжнє його покликання - бути ліричним поетом. До думки про високу місію поета він повертається в одах 7 і 13 книги II, 8 - книги IV. Майже всі оди Горація мають обіг - це не що інше, як свого роду посвячення різних сучасникам поета або вигаданим особам.

Як не прагнув Горацій здійснити эпикурейский принцип "Проживи непомітно", але це йому не завжди вдавалося. Вже в перших одах є відгуки на політичне життя римського суспільства.

Вимога "золотої середини", яке Горацій розгортає в оді до Лицинию (II, 10), є відображення філософії помірних стоїків. Воно відповідало духу часу як виправдання мінливості щастя:

^ Той, хто золотій середині вірний,

Мудро уникне і убогій покрівлі,

І того, що в інших живить заздрість,-

Чудових палаців.

Частіше тріпає вихор велетні-сосни,

Важче обвал всіх високих веж.

І громаддя гір залучають частіше

Удари блискавок. (II, 10, 5-12.)

Вже з самого початку Горацій попереджає, що він налаштовує ліру на новий лад: він буде співати нові пісні, не тільки витримані в одному розмірі (алкеева строфа), але і вимагають побожного мовчання.

Поет починає з основного своєї вимоги - золотої середини. Він пропагує задоволення малим, помірність, закаляющую людини. Вона ж є запорукою гідної поведінки на війні, запорукою безсмертної римської чесноти. Така ж ідея проводиться в оді 2-й. Ода 3-я - продовження попередніх думок: справедливий чоловік захищає праве діло, він не боїться страт, він сміливо бореться з тираном, який звик наказувати одним лише виразом обличчя.

Ода 4-я продовжує прославлення Серпня. Влада його - влада розумна. Його, як і поета, надихають Камены і вселяють йому мудрі рішення. Могутність Серпня зіставляється з владою Юпітера, законно карає непокірних. Чим же Серпень доріг поетові? Про це трактує ода 5-я: він підкорить ворогів - британців і парфян - і спокутує колишній ганьба римлян. Ганьба не в одній поразці, це тільки наслідок зіпсованості вдач. Говорячи про це в оді 6-й, Горацій протиставляє сучасному суспільству б життя предків, гідний всілякого наслідування.

Таким чином, художніми засобами Горацій стверджує принципат, обожнює Серпня, тобто переслідує ту ж мету, що Вергілій в "Енеїді".

У книзі IV од, що складається з 15 віршів, проводяться ті ж думки про безсмертя поезії та прославлення Августа і його пасинків Тіберія і Друза. Урочистість, гармонійність окремих частин кожної оди характеризують Горація як цілком сформованого поета.

Подробнее - на -

Объяснение:

Ще в эподах у Горація намітився шлях до поезій, які він назвав "Пісні" ("Carmina"). Під цією назвою він видав у 23 р. збірка ліричних віршів, у трьох книгах. Вони були написані між 31 і 23 р. до н. е. Ними він хотів закінчити свою поетичну діяльність. Але на прохання Серпня він описав ще військові подвиги його пасинків Тіберія і Друза і, приєднавши до цих віршів та інші, видав останню, четверту книгу в 13г. до н. е.

Ліричні вірші Горація вже в античності стали називатися одами, і таку назву вони зберегли до нашого часу.

Захоплюючись грецькою поезією, Горацій ставить собі в заслугу, що він переніс на римську грунт грецьку лірику - мистецтво Алкея, Сафо, Анакреонта.

Правда, до Горація неотерики і головним чином Катулл користувалися метричними розмірами еолійських поетів, Горацій же збагатив римську поезію, застосовуючи в різних варіаціях строфи алкееву, сапфическую, асклепиадову.

Перший збірник складається з 38 віршів. Перші шість од третьої книги отримали назву "римських од", так як у них прославляються Рим і політика Серпня.

Збірка відкривається віршем, присвяченим Меценату. Люди проявляють схильність до різних занять, говорить Горацій, але поезія стоїть вище всього, і справжнє його покликання - бути ліричним поетом. До думки про високу місію поета він повертається в одах 7 і 13 книги II, 8 - книги IV. Майже всі оди Горація мають обіг - це не що інше, як свого роду посвячення різних сучасникам поета або вигаданим особам.

Як не прагнув Горацій здійснити эпикурейский принцип "Проживи непомітно", але це йому не завжди вдавалося. Вже в перших одах є відгуки на політичне життя римського суспільства.
Вимога "золотої середини", яке Горацій розгортає в оді до Лицинию (II, 10), є відображення філософії помірних стоїків. Воно відповідало духу часу як виправдання мінливості щастя:

^ Той, хто золотій середині вірний,
Мудро уникне і убогій покрівлі,
І того, що в інших живить заздрість,-
Чудових палаців.
Частіше тріпає вихор велетні-сосни,
Важче обвал всіх високих веж.
І громаддя гір залучають частіше
Удари блискавок. (II, 10, 5-12.)

Вже з самого початку Горацій попереджає, що він налаштовує ліру на новий лад: він буде співати нові пісні, не тільки витримані в одному розмірі (алкеева строфа), але і вимагають побожного мовчання.

Поет починає з основного своєї вимоги - золотої середини. Він пропагує задоволення малим, помірність, закаляющую людини. Вона ж є запорукою гідної поведінки на війні, запорукою безсмертної римської чесноти. Така ж ідея проводиться в оді 2-й. Ода 3-я - продовження попередніх думок: справедливий чоловік захищає праве діло, він не боїться страт, він сміливо бореться з тираном, який звик наказувати одним лише виразом обличчя.

Ода 4-я продовжує прославлення Серпня. Влада його - влада розумна. Його, як і поета, надихають Камены і вселяють йому мудрі рішення. Могутність Серпня зіставляється з владою Юпітера, законно карає непокірних. Чим же Серпень доріг поетові? Про це трактує ода 5-я: він підкорить ворогів - британців і парфян - і спокутує колишній ганьба римлян. Ганьба не в одній поразці, це тільки наслідок зіпсованості вдач. Говорячи про це в оді 6-й, Горацій протиставляє сучасному суспільству б життя предків, гідний всілякого наслідування.

Таким чином, художніми засобами Горацій стверджує принципат, обожнює Серпня, тобто переслідує ту ж мету, що Вергілій в "Енеїді".

У книзі IV од, що складається з 15 віршів, проводяться ті ж думки про безсмертя поезії та прославлення Августа і його пасинків Тіберія і Друза. Урочистість, гармонійність окремих частин кожної оди характеризують Горація як цілком сформованого поета.