Жульєн Сорель – головний герой роману «Червоне і чорне». Він здібний, розумний, але мрійливий та тендітний хлопчик. З раннього свого дитинства у сім’ї теслі він був тягарем для батьків. Розуміючи, що фізична праця не для нього, він почав вивчати латинь у місцевого священика, сподіваючись на духовенську кар’єру. Хоч він і не був набожним хлопчиком, але для того, щоб потрапити у семінарію, дуже рано звик зображати побожність. Жульєн абсолютно свідомо лицемірив, вважаючи, що це є його єдина зброя в боротьбі за існування. Завдяки своїм успіхам у латині він з часом став гувернером в будинку мера міста, пана де Реналя.
Юнак болісно реагує на грубість місцевої знаті і відчуває себе в стані ворогів. Спочатку він вважає ворогом і дружину мера, пані де Реналь, та прагне домогтися перемоги над нею за до власної привабливості і молодості. Але трапляється зовсім непередбачуване: він по-справжньому вперше у житті закохується. Пані де Реналь була чесною, благородною та чистою жінкою, вона не звикла змінювати коханців, а тому щиро вважала себе грішницею. В підсумку це каяття згубило і її, і Жульєна.
«Маленькие люди» из этих рассказов Чехова не понимают, не осознают всю глубину своего ничтожества. А причины этого не в том, что они не слишком преуспели в своей карьере. Их проблемой является духовная бедность, отсутствие чувства собственного достоинства, готовность к самоуничижению. Они «униженные и оскорбленные», но обычно сами этого не знают, не осознают, потому что принимают жизнь, как спектакль, в котором им отведена роль лакеев, выходящих на сцену ради слов: «Кушать подано». Общественное неравенство кажется им закономерным и существующим навсегда.
Объяснение:
Чехов своими произведениями попытался призвать людей «выдавливать из себя раба», чтобы, «проснувшись в одно прекрасное утро», почувствовать, «что в жилах течет уже не рабская кровь, а настоящая человеческая»…
