ответить на вопрос номер 3​">

Троекуров кирила петрович – богатый дворянин-самодур, отец маши.          т. – человек и распущенный, опьяненный сознанием своей силы. богатство, род, связи – все обеспечивает ему вольготную жизнь. т. проводит время в обжорстве, пьянстве, сластолюбии. унижение слабых, вроде травли зазевавшегося гостя медведем, – вот его удовольствия.          при всем этом т. – не прирожденный злодей. он долго дружил с отцом дубровского. поссорившись с ним на псарне, т. мстит другу со всей силой своего самодурства. он с взяток отсудил у дубровских имение, довел бывшего друга до умопомешательства и смерти. но самодур т. чувствует, что зашел слишком далеко. сразу после суда он едет мириться с другом. но опаздывает: отец дубровский при смерти, а сын прогоняет его вон. образом т. пушкин показывает, что беда не в самом помещике, а в социальном устройстве жизни (крепостное право, всесилие дворян). оно развивает в непросвещенном дворянине веру в свою безнаказанность и безграничные возможности («в том-то и сила, чтобы безо всякого права отнять имение»). даже любовь к детям искажается в т. до предела. он обожает свою машу, но делает ее несчастной, выдав за богатого, но нелюбимого ею старика. самодурство т. отражается и на его крепостных. они также спесивы, как и их хозяин. троекуровский псарь дерзит дубровскому-старшему – и тем самым ссорит старых друзей.

У заростях лопуха в однієї старої садиби мама-качка вивела каченят, але останнє пташеня виглядало жахливо і не було схоже на інших. Мешканці пташиного двору відразу не злюбили гидке каченя, через що постійно нападали на пташеня. Мати, спочатку захищала сина, незабаром теж охолола до нього. Не витримавши принижень, каченя втекло з двору до болота, де, незважаючи на свій вид, змогло подружитися з дикими гусьми. Але незабаром вони були вбиті мисливцями.

Після цього каченя втекло з болота і після цілого дня поневірянь знайшло хатинку, де проживали бабуся, кіт і курка. Старенька залишила пташеня у себе, в надії що воно буде нести яйця. Кіт і курка, що жили в будинку, стали насміхатися над каченям, і коли йому раптом захотілося плавати, він не знайшов у них розуміння і пішов жити на озеро. Одного разу на озері гидке каченя побачило лебедів і полюбило, як не любило досі нікого. Але підійти до них він так і не наважився, боячись, що буде так само відхилений, як раніше.

З приходом зими каченя замерзало в озері, але один селянин підібрав його і відніс додому. У новому житлі каченя пробуло недовго: він злякався дітей, що захотіли пограти з ним, і втік на вулицю. Зиму він провів у кущах біля озера. Коли настала весна, каченя навчилося літати. Одного разу, пролітаючи над озером, він побачив плаваючих в ньому лебедів. На цей раз він вирішив наблизитися до них, навіть якщо вони вирішать закльовувати його. Але опустившись на воду, каченя випадково глянув на своє відображення і побачив там такого ж прекрасного молодого лебедя. Інші лебеді з радістю прийняли його в свою зграю. Ще зовсім недавно лебідь був гидким каченям і не міг навіть мріяти про таке щастя …