Как бы вы оценили то время, о котором пишет О.Мандельштам?​

Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку.

“Альпійська балада” образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, – з гіркотою думає Іван, – плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.

Татьяна вышла за Генерала по воле родителей, в то время все браки совершались с равными по сословию, уровню богатства и статусу в обществе. В отличии от Онегина в Татьяне есть стержень, который её справиться с трудностями. Она первая написала Онегину признание, несмотря на то что в то время это считалось ужасным, писать девушке признание в любви. Но после отказана она долго мучилась, со временем привыкнув, что она отвержена, она решила стать хорошей супругой и матерью для детей, поэтому выла за генерала. 
Сачстье героев не возможно из-за халатности самого Онегина, Татьяна поступила верно отказав ему, ведь никто не  знает, может Онегин опять поиграл с ней, с её чувствами, как поступал с другими девушками. Возможно она ему нужна была только как трофей, игрушка, поиграл и хватит.
В зале на появление Татьяны все отреагировали весьма бурно, всем нравилась её натуральность, не было в ней ничего поддельного, она была проста, но притягивала взгляды, ей улыбались старушки и мужчины., девушки вели себя тише, потому что со своей неподдельностью она смотрелась лучше, чем они.