Тема: зображення власного ставлення поета до важкого кріпацького життя на Україні.
Вірш умовно можна поділити на три частини, кожна з яких має свій мотив: заповіт поета поховати його на батьківщині, спонукання народу скинути пута неволі, палкий заклик побудувати вільну країну в сім'ї народів.
Провідний мотив: заклик до українського народу визволитися від гніту заради щасливого майбутнього.
Основна думка: «і мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій, не забудьте пом'янути незлим тихим словом».
Ідея: віра поета у краще майбутнє для свого народу.
Рід літератури: лірика.
Жанр: вірш.
Вид лірики: громадянська.
Художні засоби.
Епітети: «лани широкополі», «злою кров'ю», «сім'ї великій, …вольній, новій», «незлим тихим словом».
Підвівся Іскра, полковий обозний,
син Остряниці Якова, Іван.
(Загине теж, в бою заживши слави,
в недовгім часі після Пушкаря,
вертаючи до попелу Полтави
з посольства до московського царя) .
Увесь блідий, аж під очима чорно.
– Я люди, вислухать мене.
Багато слів страшних тут наговорено.
Ніхто не говорив про головне.
Я, може, божевільним тут здаюся.
Ми з вами люди різного коша.
Ця дівчина не так, Маруся.
Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.
Коли в похід виходила батава, –
її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні.
Звитяги наші, муки і руїни
безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була як голос України,
що клекотів у наших корогвах!
А ви тепер шукаєте їй кару.
Вона ж стоїть німа од самоти.
Людей такого рідкісного дару
хоч трохи, люди, треба берегти!
Важкий закон. І я його не зрушу.
До цього болю що іще додам?
Вона піснями виспівала душу.
Вона пісні ці залишає нам.
Ще тільки вирок – і скінчиться справа.
І славний рід скінчиться – Чураї.
А як тоді співатиме Полтава?
Чи сльози не душитимуть її?
Поднялся Искра, полковой обозный,
сын Остряницы Якова, Иван.
(Погибнет тоже, в бою снискав славы,
в непродолжительном времени после Пушкаря,
возвращаясь к пеплу Полтавы
из посольства к московскому царю) .
Весь бледный, под глазами черно.
- Я люди, выслушать меня.
Много слов страшных здесь наговорено.
Никто не говорил о главном.
Я, может, сумасшедшим здесь сдаюсь.
Мы с вами люди разного коша.
Эта девушка не так, Маруся.
Это - голос наш. Это - песня. Это - душа.
Когда в поход выходила батава, -
ее песнями плакала Полтава.
Что нам нужно на войне?
Сабли, знамена и ее песни.
Победы наши, мучения и руины
бессмертные будут в ее словах.
Она была как голос Украины,
что клокотал у наших знаменах!
А вы теперь ищете ей наказание.
Она стоит немая от одиночества.
Людей такого редкого дара
хоть немного, люди, надо беречь!
Тяжелый закон. И я его не сдвину.
К этой боли что еще добавлю?
Она песнями распевала душу.
Она песни эти оставляет нам.
Еще только приговор - и кончится дело.
И славный род закончится - Чураи.
А как тогда петь Полтава?
Или слезы не душат ее?
Объяснение:
